Космічна хроніка #4: огляд астрономічних знімків (6 фото)
Космічна хроніка – це захоплююча подорож крізь простір та час через астрономічні знімки. У цій рубриці на вас чекають огляди як легендарних фотографій епохи перших космічних місій, так і новітніх зображень від сучасних космічних телескопів, наземних обсерваторій та талановитих астрономів-аматорів. 
Кожен кадр, представлений тут, — це вікно в далекі світи, розповіді про вибухи зірок, зіткнення галактик та незліченні таємниці космосу, які людство продовжує невпинно досліджувати.
Проходження Венери диском Сонця
На знімку знято дуже рідкісний астрономічний момент — проходження Венери диском Сонця. Темна точка у верхній частині сонячного диска - це наша планета-сусідка Венера, що проходить точно між Землею і світилом на світанку 6 червня 2012 року. Це було друге із поточної пари проходжень — перше відбулося 8 червня 2004 року. 
Транзит тривав понад шість годин, і мільйони людей по всьому світу спостерігали це явище в телескопи, біноклі та навіть неозброєним оком, використовуючи спеціальні сонячні фільтри.
Транзити Венери відбуваються парами з інтервалом 8 років, але між парами проходить понад сто років. Причина — орбіти Венери та Землі лежать у різних площинах, і лише зрідка три небесні тіла — Сонце, Венера та Земля — вишиковуються в ідеальну лінію.
Попередня пара проходжень спостерігалася у 1874 та 1882 роках, а наступна відбудеться лише у 2117 та 2125 роках. Виходить, що проходження 2012 року було останньою можливістю для всіх людей, що нині живуть, спостерігати це явище.
Знімок було зроблено болгарським астрофотографом Емілом Івановим.
Результат космічної катастрофи
Галактика Колесо Візки (ESO 350-40), що знаходиться на відстані близько 500 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Скульптора, - це жива пам'ятка лобового зіткнення двох галактик. 
У минулому ESO 350-40 була спіральною галактикою, схожою на Чумацький Шлях, але близько 200-440 мільйонів років тому до неї влетіла карликова галактика-супутник. Вона рухалася настільки швидко, що уникла поглинання, залишивши по собі лише "шрами". Наслідком цієї події стали характерні кільцеві структури та радіальні "спиці", що надають галактиці вигляду гігантського колеса воза.
Зовнішнє кільце розширюється зі швидкістю близько 89 кілометрів на секунду, стикаючись з навколишнім міжгалактичним газом і запускаючи інтенсивні спалахи зіркоутворення. Ядро Колеса Візка, що приховує надмасивну чорну дірку, оточене щільними хмарами гарячого пилу та молодими зоряними скупченнями.
Зображення було отримано 2 серпня 2022 космічним телескопом NASA "Джеймс Вебб", чий інфрачервоний погляд дозволив заглянути крізь завіси пилу і побачити галактику з безпрецедентною деталізацією.
Марсіанський світанок
Світанок на Червоній планеті. Тонкі, майже примарні хмари пливуть над марсіанським горизонтом, що підсвічуються першими променями Сонця, що сходить. Через надзвичайну розрідженість атмосфери Марса такі хмарні утворення — рідкість, і їхнє дослідження дає вченим цінну інформацію про кліматичні зміни на планеті. 
Зображення було отримано 20 листопада 2023 ровером NASA Perseverance, який працює на Марсі з 18 лютого 2021 року. Марсохід знаходиться у 45-кілометровому кратері Єзеро, вік якого оцінюється у 3,5-3,8 мільярда років. Це місце було обрано для посадки не випадково: радарні дослідження та орбітальні знімки показали, що колись кратер був заповнений водою, являючи собою озеро, в яке впадала щонайменше одна велика річка з дельтою. Саме в таких водних середовищах мільярди років тому могло зародитися примітивне мікробне життя, сліди якого Perseverance продовжує шукати.
Perseverance методично досліджує осадові породи кратера, збираючи зразки для майбутньої доставки на Землю. Нещодавні знахідки, включаючи дивні «леопардові плями» у породі, підвищують ймовірність того, що Марс колись був живим світом.
Супутник із землеподібною атмосферою
Титан - найбільший супутник Сатурна, і єдиний місяць у Сонячній системі, що має щільну атмосферу. Більше того, вона складається здебільшого з азоту, як і атмосфера нашої планети. 
Для порівняння:
Земна атмосфера — приблизно 78% азоту, 20,9% кисню, 0,9% аргону. 0,2%, що залишилися, припадають на водень, гелій, неон, діоксид вуглецю та інші гази.
Атмосфера Титану - близько 98,3% азоту, 1,6% з метану та аргону. 0,1%, що залишилися, припадають на ацетилен, діацетилен, діоксид вуглецю, метилацетилен, пропан, етан та інші гази.
Вчені вважають, що атмосфера Титану нагадує атмосферу ранньої Землі - до того, як ціанобактерії наситили її киснем. Дослідники, які вивчають походження життя, вважають, що сатурніанський супутник є вікном у минуле нашої планети.
Зображення було отримано 26 жовтня 2004 року космічним апаратом NASA "Кассіні" під час першого близького прольоту повз Титан. На знімку чітко видно висотні шари атмосферного серпанку та хмари, що підсвічуються Сонцем.
‚Найбільша гора Сонячної системи
Перед вами Олімп — згаслий марсіанський вулкан та найвища гора у Сонячній системі. Його висота від основи до вершини становить близько 26 кілометрів, що майже втричі вище за Еверест. Діаметр основи вулкана досягає 540 кілометрів, що робить його більшим за Енцелад, потенційно мешканого 504-кілометрового крижаного супутника Сатурна, що володіє підповерхневим океаном рідкої води. 
На вершині Олімпу розташована кальдера розміром 65 на 85 кілометрів, а її максимальна глибина перевищує три кілометри. Вулкан настільки величезний, що космічні апарати бачать його задовго до наближення до планети.
Це кольорове зображення в справжніх кольорах було отримано 26 лютого 2021 арабським орбітальним апаратом "Аль-Амаль" з відстані 13 007 кілометрів від марсіанської поверхні.
