Морські качечки: ці паразити дістали весь океан! (8 фото)

Океан, взагалі-то, досить похмуре місце: тут завжди знайдеться рибка більша, зліша або токсичніша за тебе, а течії так і норовлять потягнути в безкисневу зону. Але крім того, він наповнюється і куди менш очевидними небезпеками.





Якщо придивитися, то в очах раку можна прочитати «Допоможіть».

Наприклад, тут ти можеш підчепити морських качечок, які повільно виснажуватимуть тебе, позбавляючи тебе самої можливості рухатися. Але що дивно, самі морські качечки взагалі не бажають нікому зла, просто для них інші тварини – лише сміття.



А це точно не інопланетне створіння, яке прибуло знищити людство?

Люди познайомилися з морськими качечками одразу, як почали підкорювати моря. І миттєво їх зненавиділи. Адже морські качки - це кочові організми-фільтратори, які переміщаються океаном разом з будь-яким сміттям, починаючи від стовбурів дерев і кокосів, що впали у воду, і закінчуючи тілами загиблих тварин. І для них наші плоти і човни – таке ж сміття, просто дуже велике і надійне. Тому вони стали прикріплюватися до днищ кораблів, уповільнюючи їх на 20-30% і збільшуючи витрату палива в півтора рази!





Та як цей човен взагалі на воді тримався???



Дніщечистий має бути загартований і плечистий.

Оскільки тварини поширені в усьому світі, вони однаково сильно дратували і полінезійських мандрівників, і давньогрецьких мореплавців, і моряків. Лише військово-морський флот США витрачає на боротьбу з обростанням днища до 260 мільйонів доларів на рік. Адже порівняно зі світовим торговим флотом, його чисельність – просто крапля у морі.



Колонія качок на раковині молюска.

Однак, незважаючи на тисячоліття ненависті, ми лише відносно нещодавно дізналися, що це за тварини такі нам заважають жити. Більшість своєї історії людство вважало морських качечок молюсками, і не так. Всі морські качки мають вапняні двостулкові раковини, а за днище чіпляються потужною і довгою мускулистою ногою, що нагадує ногу черевоногих молюсків. Лише у 1830-х роках з'явилися перші наукові роботи, в яких відзначалася подібність усоногих (до яких належать морські качечки) та інших ракоподібних. А крапку у цьому обговоренні поставив сам Дарвін, який випустив величезну монографію, присвячену анатомії усоногих. На неї він витратив, до речі, вісім років свого життя.



Потрібно мати неабияку фантазію і досвід, щоб побачити в цьому родича річкового раку.

Але те, що вони чіпляються до наших кораблів – це лише половина проблеми, адже морські качечки охоче селяться і на тваринах, здорово ускладнюючи їм життя. І якщо порушення обтічності днища корабля призводить лише до зриву термінів доставки та підвищеної витрати палива, то обростання панцирів, луски та шкіри призводить до загибелі їхніх власників. Зайвий вантаж порушує обтічність, тому тварини повільніше пересуваються і просто не можуть втекти від хижака та наздогнати видобуток. Навіть гіганти на кшталт китів і китових акул страждають від качок, що чіпляються до їхньої шкіри та змушують тварин витрачати набагато більше сил на пересування.



Чи бісять кита чужорідні шкірні наростання? Ще як. До речі, через це вони й вистрибують із води, щоб із силою плюхнутися об морську гладь, збивши з себе частину паразитів.

І в цьому криється найголовніша особливість качечок: вони здатні прикріпитися взагалі до всього. Тварини відмінно приклеюються не тільки до дерева, хітину чи шкіри, з якими вони взаємодіють мільйони років. Качечки не мають проблем і з винаходами людини: з обробленою деревиною, з пластиком, металом і навіть зі склом. Адже їхній біологічний клей кращий за будь-який синтетичний, який придумало людство.



На випадок, якщо ви не дуже знаєте, чому їх назвали качечками.

Ми й досі не знаємо його точного складу. Напевно можна сказати лише, що клей складається з двох компонентів, які виробляються різними залозами в основі ноги. Перший, жировий, виштовхує воду з місця прикріплення і покращує зчеплення з поверхнею. Другий, білковий, складається із складного комплексу речовин, що змішуються в цементних залозах безпосередньо перед приклеюванням до поверхні. Клей повністю застигає вже через пару хвилин і схоплюється настільки добре, що його можна видалити лише фізичним руйнуванням. Вся хімічна промисловість людства не змогла вигадати речовину, здатну зруйнувати клей, не знищивши те, до чого він приклеївся. Та що там говорити, навіть природа за сотні мільйонів років еволюції не змогла вигадати ефективних заходів боротьби з морськими качечками!