5 найганебніших капітанів в історії, які першими кинули корабель, що тоне, і залишили пасажирів на смерть (6 фото)
Капітан — головний командир корабля, який несе відповідальність не лише за його збереження, а й за збереження кожної душі на борту.
Не так у морської традиції існує священне правило, яке століттями вселяли кожному моряку: капітан залишає корабель останнім. 
Це не просто гарна фраза, а символ обов'язку, мужності та відповідальності.
Коли "Титанік" зіткнувся з айсбергом, капітан Сміт відмовився рятуватися. Він допомагав евакуювати жінок і дітей, командував кораблем, що тоне, до останнього і, за словами очевидців, пішов на дно разом з ним. Його образ став символом морської честі та офіцерського обов'язку.
Однак в історії мореплавання бували і такі командири, хто першим хапав рятувальне коло, залишаючи пасажирів тонути в холодній воді.
Їхні імена назавжди вписані в ганебний літопис моря — поряд із зрадою, страхом та жадібністю до життя.
Сьогодні ми згадаємо п'ять капітанів, які втопили не лише свої кораблі, а й честь. Справжній капітан це той, хто стоїть до кінця.
1. Франческо Скеттіно - "Капітан Боягуз" з лайнера Costa Concordia 
14 січня 2012 року розкішний італійський лайнер Costa Concordia йшов уздовж берегів Тоскани. На борту — понад чотири тисячі людей, музика, вечері, шампанське. Капітан лайнера на ім'я Франческо і з промовистим прізвищем Скеттіно, як потім з'ясувалося, вирішив справити враження на свою дівчину, молдавську танцівницю Домницю Чемортатак (яка була з ним на капітанському містку) зробивши так зване «поклоніння» — вітальний маневр для мешканців острова.
Однак підплив надто близько до берега лайнер натрапив на підводні скелі, отримав пробоїну та почав тонути. Почалася паніка. Пасажири не знали, що робити. Світло згасло, корабель почав кренитися. І в той момент, коли капітан мав керувати порятунком — Скеттіно мовчки покинув судно.
Він втік в одній із перших шлюпок, залишивши екіпаж та пасажирів розбиратися самим. Жінка, заради якої він відхилився від курсу, щоб продемонструвати свою майстерність, також опинилася серед людей, що залишилися на борту.
Катастрофа забрала 32 життя. Суд визнав Скеттіно винним у ненавмисному вбивстві та недбалості за що отримав 16 років в'язниці.
Справжня ганьба для людини, яка мала бути останньою на борту.
2. Янніс Авранас - капітан Oceanos, який залишив пасажирів на порятунок цирковим артистам 
Серпень 1991 року. Розкішний грецький лайнер Oceanos перетинає бурхливі води біля берегів Південної Африки. На борту — сотні пасажирів, вечірні танці, оркестр, сміх та чудова атмосфера круїзного відпочинку.
Але все змінилося в одну мить: сильний шторм, витік води, відмова генераторів та двигунів. Судно почало втрачати управління і дрейфувати.
Поки на палубах починалася паніка серед пасажирів, капітан Янніс Авранас просто вийшов, сказавши про те, що судно тоне, і всім треба рятуватися.
Потім він стрибнув у рятувальну шлюпку і поплив до берега.
І дивно, що замість капітана людей на борту почали рятувати звичайні циркові артисти, а також співаки, коміки та музиканти, найняті розважати туристів. Вони брали на себе зв'язок із берегом, розподіляли рятувальні жилети, організовували евакуацію. Дивом удалося врятувати всіх.
Але ганьба капітана Авранаса назавжди залишилася в історії.
Залишивши лайнер одним із перших, Янніс Авранас навіть встиг позувати на березі для фотографів, поки його пасажири ще боролися за своє життя.
Найсильніше людей збентежило те, як капітан виправдовувався за вчинок:
«Коли я наказую покинути корабель, неважливо, о котрій я його покину. Якщо хтось хоче залишитись — нехай залишається».
Його не посадили, але його ім'я стало синонімом холодного егоїзму та безсоромності.
3. Лі Джун Сік - трагедія південнокорейського порома Sewol 
16 квітня 2014 - день, який Південна Корея не забуде ніколи.
Пором Sewol, який прямував з Інчхона на острів Чеджу, перевозив 476 осіб, з них 325 старшокласників, які їхали на шкільну екскурсію.
Коли судно різко зупинилося, почало скреготіти і кренитися, по гучному зв'язку пролунало:
"Залишайтеся на місцях, не рухайтеся".
Діти, дисципліновано підкоряючись, залишалися в каютах, вірячи, що капітан знає, що робить. Але капітан Лі Джун Сок вже в цей час спливав на рятувальній шлюпці.
Він не організував евакуацію, не передав сигнал лиха вчасно, не допоміг екіпажу, а просто покинув усіх.
Пасажири знімали відео де видно, як коридори заливає вода, а діти моляться, дзвонять батькам, прощаються.
Майже 300 людей загинули, більшість – діти та підлітки.
Суспільство було вражене: капітан, якому довірили життя школярів, покинув їх першими.
Суд визнав його винним у вбивстві та засудив до довічного ув'язнення. Сьогодні його ім'я стало прокляттям у Південній Кореї, а «капітан Севола» — символом боягузтво, за який немає прощення.
4. Хьюго Ларсен - капітан, який запитав: "Ви хотіли, щоб я потонув?" 
6 квітня 1990 року пором Scandinavian Star вирушив із Норвегії до Данії.
Це мусила бути звичайна подорож з одного порту до іншого. Але вночі на судні спалахнула пожежа, за однією з версій, підпал. Полум'я миттєво поширилося коридорами, пасажири спали у своїх каютах.
Екіпаж виявився дезорганізованим, погано навченим та різномовним.
Не працювали пожежні сигналізації, вогнегасники, датчики диму.
Люди задихалися в диму, не знаючи, куди тікати.
Капітана Хьюго Ларсена на борту вже не було.
Він залишив судно задовго до більшості пасажирів. Як тільки побачив перші язики полум'я на судні, капітан Ларсен одразу ж надів на себе рятувальний жилет, опустив шлюп і рятував своє життя, навіть не попередивши нікого.
Коли журналісти запитали, чому він втік з палаючого судна і кинув своїх людей напризволяще, його відповідь увійшла в історію:
«А ви б хотіли, щоб я потонув?»
Загинуло 158 людей.
Данський суд визнав капітана винним у неналежному забезпеченні безпеки та засудив до 60 днів в'язниці. Навіть члени екіпажу, судновласник та директор компанії отримали великі терміни.
Але народна думка винесла вирок суворіший за будь-який суд — ганьбу на все життя.
5. Джозеф Кларк - капітан, що втік з пароплава "Джедда" 
У липні 1880 року британський пароплав «Джедда», під командуванням капітана Джозефа Кларка, вийшов із Сінгапуру, прямуючи до Мекки. На борту тоді перебувало 953 особи — переважно паломники.
За кілька днів корабель потрапив у ураган в Аденській затоці. Вітер вив, хвилі били по бортах, наче гігантські кулаки. Корабель кренився, вода просочувалася в трюми, палуба рипіла під натиском стихії.
Пасажири молилися, жінки кричали, а екіпаж метався, не в змозі впоратися з стихією, що розбушувалася.
Капітан Кларк замість того, щоб керувати порятунком корабля та екіпажу, злякавшись, що судно точно затоне, скликав офіцерів у рубці і після короткої наради ухвалив рішення, яке назавжди впише його ім'я в історію ганьби.
Поки сотні людей на нижніх палубах панікували і не розуміли, що робити, капітан Кларк і кілька старших членів екіпажу спустили одну із рятувальних шлюпок і покинули судно.
Не було ні оголошень, ні наказів, ні спроби евакуювати пасажирів — капітан зі своїми членами екіпажу вже був далеко від корабля на рятувальній шлюпці.
Наступного ранку море заспокоїлося.
Пароплав «Джедда» не затонув, а продовжував дрейфувати.
Залишені на смерть пасажири та частина молодших матросів спільними зусиллями зуміли підлатати (ушкоджене під час шторму) судно і протриматися кілька днів у відкритому морі, поки інше судно не помітило їх і не прийшло на допомогу.
Пароплав відбуксували в порт, і лише тоді світ дізнався, що корабель, який капітан вважав затонулим, насправді вижив без нього.
Кларк, прибувши на берег, встиг першим доповісти владі про загибель судна і всієї команди. Він уже почав писати рапорт, коли в гавань увійшов врятований «Джедда» з пасажирами, що залишилися живими.
Коли з'ясувалась правда, капітан Джозеф Кларк одразу був заарештований і відправлений під варту. На суді йому звинуватили у грубому порушенні морської дисципліни, залишенні на свавілля долі свого корабля та пасажирів, а також недбалості, що призвела до загибелі 21 людини.
Кларк виправдовувався, стверджуючи, що був упевнений у неминучій загибелі судна і на всіх 953 людей точно не вистачило б шлюпок. Проте замість в'язниці він отримав лише три роки усунення від морської служби — м'який вирок, який викликав обурення навіть серед колег-моряків.
Але своє ім'я він назавжди вписав в історію, тільки далеко не найблагороднішим способом.
