Тисячі «носачів», які з давніх-давен вгамовували спрагу римлян і продовжують це робити сьогодні (12 фото + 1 відео)

У Римі, серед величних руїн та галасливих базилік, пульсує своє, особливе життя. Її ритм відміряють не годинник, а струмки крижаної води, що вічно ллється з бронзових пащ.





Це насоні (nasoni) – «великоносі» питні фонтанчики, такі ж невід'ємні символи Вічного міста, як Колізей чи Пантеон.



Насон 1930-х років

Ці чавунні стовпи висотою до пояса, вагою в два центнери, стоять на всіх перехрестях і площах, наче щедрі варти міських джерел. Своє прізвисько — «великоносі» — вони отримали за довгий, зігнутий носик-кран, що нагадує римський профіль.





Схема типового насону

Вода, що хлюпає з дзьобиків, — не проста. Це та жвава волога, що проходить 30-кілометровий шлях з озера Браччано стародавніми акведуками, побудованими ще римлянами. В епоху Імперії дев'ять акведуків мали 39 монументальних фонтанів та майже 600 громадських колонок. З падінням Риму акведуки були покинуті і лише XVII-XVIII століттях здобули колишню велич. А сучасні насоні чи фонтанели з'явилися у 1870-х, щоб дати чисту воду вуличним ринкам. Сьогодні вони є справжнім порятунком для кожного, хто опинився на римських вулицях у літню спеку, коли стовпчик термометра підбирається до позначки +40.



Леон Бонна, «Римська дівчина, яка п'є з фонтану» (1875)

Може здатися, що вода, що вічно біжить, — це марнотратно. Але тут все продумано: невикориста вода не пропадає даремно. Її збирають та пускають на полив садів, прибирання вулиць та інші господарські потреби. Крім того, постійний потік не дає воді застоюватись у трубах, запобігаючи розмноженню бактерій.



Геніальність насоні полягає у їх простоті. На верхній частині носика є маленький отвір. Якщо пальцем заткнути основний струмінь, вода б'є вгору тонкою дугою, і можна пити, не торкаючись губами крана. Це знає кожний місцевий мешканець.



Сьогодні по всьому Риму розставлено близько 2500 таких фонтанчиків, які дарують усім бажаючим головне багатство — чисту прохолодну воду безкоштовно.