Карром – індійський більярд

Ботала, ботала... і спрацювало

ботала, ботала...

Прикольно, аеро-більярд )

На ютубі якось дивився професійні матчі. Цікава штука.

Ну і лупив би з тієї позиції, куди кільце прикотилось. Навіщо переставляти? Несерйозно...

У моєму дитинстві щось подібне називалося піонерський більярд. ;) Поле було пластикове. Плашки — дерев’яні. Плашки катались по пластику. Для кращого ковзання поле посипали і плашки натирали борною кислотою. (Не знаю, чому саме нею). Грали як києм (якщо він був), так і без нього.

Гру, яку ви згадали, у нас називали "корона".

Поле посипали тальком.

Може, тальку не було, а борна була.

Було трохи інакше. Плашки були дерев’яні. Іноді від дитячих пірамідок. Поле — пластик, з лузами, як у більярді. Борти — дерев’яні. Може, це було локальне винахідництво — не можу сказати. Але мені не раз таке зустрічалося.

Хоча пошукав — новус або морський більярд, або корона. Дуже схоже. Просто, мабуть, біти й фішки з часом плавно замінилися плашками від пірамідок...

А з чого ж це зроблено, що так плавно й рівно ковзає, майже без тертя? Підкажіть, хто знає.

+1, і мені цікаво.

Класне покриття столу!!! З чого ж, з чого ж???

Чітерський варіант. Бітік можна виставляти як завгодно, лузи ширші за шайбу навіть більше, ніж в американському більярді.

От індуси люблять понти. Аеро-хокей і то складніший )

На латвійський новус чимось схоже.

Чітер.