Як пірати витрачали награбовані багатства (7 фото)
Деякі з «джентльменів удачі» стали дуже багатими людьми. 
Розквітом піратства вважається період із 1650 по 1730 рік, тоді ці хлопці особливо активно шурували у Північній Атлантиці та Індійському океані. 
Був нюанс: будь-хто міг купити ліцензію корсара і вже легально грабувати судна. Європейські держави постійно воювали одна з одною, ці розбірки йшли і море. І до них залучали корсарів – вони постійно кошмарили ворожі торговельні судна та порушували ланцюжки поставок вантажів. Наприклад, англійці грабували кораблі французів і навпаки. А частину видобутку офіційно віддавали державі.
Зручно та вигідно для всіх. Ну, окрім тих, кого грабунули. 
Популярний міф, що видобутком піратів ставали скрині із золотом, дорогоцінним камінням та ювеліркою. Це нісенітниця - якщо судно йшло з таким вантажем, то тільки з потужним конвоєм з військових судів, ніякий пірат до них і наблизитися не міг. Навіть якщо він мав невелику флотилію - сили все одно були не рівні. 
Натомість корсари/пірати хвацько обносили одиночні торгові судна з вантажами тканин, чаю, спецій, алкоголю, будівельних матеріалів та запасів. Це добро найчастіше привозили до Нассау (столицю Багам) та збували місцевим торгашам. А ті вже перепродавали товари тим, кому вони спочатку і призначалися. Звичайно, з великою націнкою. Мимовільні покупці кректали, пихкали, але все одно викладали гроші - тому що наступний корабель з вантажем прийде ще не скоро. І не факт, що його також не захоплять і не пограбують.
Загалом бізнес процвітав. 
Більшість угод укладалося у тавернах – це були своєрідні бізнес-центри того часу. Навколо і крутилося все громадське життя, там же й витрачалися гроші. Як правило, на алкоголь та повій. Іншою солідною статтею витрат була купівля озброєння для рейду, але цим займалися вже капітани. А рядовий пірат левову частину отриманих грошей спускав не дівиць і безпробудне пияцтво. І особливих грошей у нього ніколи не було: жив від «справи до справи», потім чи гинув, чи його ловили і здригали на шибениці. Тому життя його було недовгим, але насиченим.
До речі, про багатство – більшість «джентльменів удачі» були ну не жебраками, звичайно, але зайвих грошей у них ніколи не було. Багачі серед них – це виняток. Таким був Генрі Морган: 
Він мав цілу флотилію з 30 кораблів і іноді грабував цілі міста. На піку кар'єри вважався наймогутнішим і найудачливішим морським розбійником - деякі купці рано чи пізно розуміли, що боротися з ним марно і просто платили данину. До інших доходила ця істина тоді, коли їхнє судно вкотре захоплювала команда Моргана. Але зрештою розуміли це все, так пірат загнав під свій "дах" усіх підприємців, до яких тільки міг дістатись і на цьому страшенно розбагатів. У перерахунку на сьогоднішні гроші, Морган мав статки більш ніж у 200 млн доларів. А гроші вкладав у купівлю кораблів, нерухомість та найм хлопців у свою бригаду. 
Загалом, Морган міг купити все й усіх, крім смерті - з нею він уже не домовився і в 53 роки помер від цирозу печінки. Хоча на загальному тлі він ще щасливчик - решта померла в бою, у п'яній бійці або в сварці через жінку легкої поведінки, на яку перед цим витратили останні гроші.
