Історія про те, як 15 кораблів застрягли у Суецькому каналі на 8 років (8 фото)

Якось 15 кораблів на роки було заблоковано в Суецькому каналі, проте їхні команди не занепали духом, а, навпаки, розважалися всіма мислимими та немислимими способами!





Справа була у далекому 1967 році. Тоді світова торгівля, звісно, ​​теж існувала, і Суецький канал був дуже популярним способом «зрізати» і не ходити довкола Африки. І вже тоді політична обстановка у сусідніх із каналом країнах (арабо-ізраїльський конфлікт) була досить напруженою.

Якось сонячним червневим днем ​​п'ятнадцять важко завантажених різними товарами кораблів із різних країн увійшли до Суецького каналу. Вони й не підозрювали, що Ізраїль у цей момент дуже серйозно та несподівано посварився з Єгиптом, внаслідок чого обурені нащадки фараонів вирішили повністю заблокувати Суецький канал, щоби противник не міг ним користуватися. На вході в цю акваторію, а також на виході було затоплено судна впереміш з морськими мінами.

А що ж п'ятнадцять кораблів? Про них просто забули в цій метушні. У Суецькому каналі є досить широке місце, яке називають Велике Солоне озеро. Там кораблі зазвичай маневрують і чекають на дозвіл пройти через вузьку частину (ту саму, де застряг Ever Given). Так ось, наші герої маневрували та маневрували, а дозвіл все не приходило і не приходило. Поки що їм не повідомили про рацію, що, здається, ніхто нікуди більше не пливе.



Затоплені кораблі біля виходу із Суецького каналу, навпроти Порт-Саїда

У результаті у Великому Солоному озері опинилися заблоковані німці, шведи, французи, британці, американці, поляки, болгари та чехи. Звучить як початок анекдоту. Насправді так воно й сталося!

Спочатку здавалося, що блокада триватиме недовго, тим більше, що відкрите протистояння Ізраїлю та Єгипту тривало всього шість днів і отримало назву Шестиденної війни. Однак, не все було так просто. Формально війна закінчилася, але практично приховане протистояння тривало. Єгипет не поспішав розчищати морські шляхи для Ізраїлю. Світова громадськість теж не дуже хотіла лізти в цю м'ясорубку, легше плюхати через далекий кінець Африки.





Жовтий флот у Великому Гіркому озері

Командам п'ятнадцяти кораблів було наказано мужньо нести вахту в цій безглуздій пробці, чекати на розв'язання ситуації і ні в чому собі не відмовляти.

Що б ти став робити у цій ситуації? Звісно, ​​брататися кораблями! Це невдовзі й сталося. Насамперед матроси досліджували, у кого що є на цьому «безлюдному озері». Виявилося, що становище не таке вже й тяжке.



На норвезькому судні виявився напрочуд талановитий кухар, у поляків — висококваліфікований лікар, у шведів — спортзал і басейн, а у німців — вантаж свіжого винограду, який вирішено було відразу віддати болгарам, щоб ті виготовили з нього ракію. А британці мали найбільший корабель, на палубі якого (за ініціативою самих господарів) можна було навіть грати у футбол. Також на одному з кораблів знайшли вантаж пива, яке негайно вирішено було пустити в обіг.



А далі матроси почали ходити один до одного в гості, смажити шашлики, влаштовувати вечірки, кінопокази та спортивні змагання, навіть організували власний яхт-клуб. У жовтні 1967 року капітани всіх кораблів зібралися на борту британського MS Port Invercargill та заснували Асоціацію Великого Горького озера. Судна, що застрягли, отримали назву Жовтого флоту — до того моменту вони встигли ґрунтовно вкритися жовтим пилом, який вітер приносив з пустелі.

Десь йшло життя, вирували війни та Літо кохання. А в Суецькому каналі кілька сотень людей стояли у найдовшій пробці в історії людства… «Ми були у дуже комфортній в'язниці, — згадував капітан польського корабля Мирослав Проскурницький. — Перший місяць був як чудові канікули, на другий місяць стало важкувато, а третій був просто жахливий».



Яхт-клуб Жовтого флоту

Немає нічого важчого, ніж очікування, яке незрозуміло, коли закінчиться. Навіть якщо воно проходить у найкомфортніших умовах. Хоча кому ми це говоримо! Важко не погодитись із цим твердженням після всепланетного локдауну!

Так ось, стан "швидко випустять" тривало для Жовтого флоту цілий рік. У 1968 році, того літа, коли в Мексиці відбувалася Олімпіада, капітани кораблів вирішили привернути увагу громадськості до свого тяжкого становища і влаштували Олімпійські ігри Великого Горького озера.

Усього було представлено 14 дисциплін, до яких входили плавання, біг (по палубі британського корабля, природно), стрибки в довжину та висоту, стрілянина з лука (у одного з матросів із собою була цибуля), футбол і навіть водне поло. Переможцями цієї олімпіади стали поляки, німці посіли почесне друге місце, а британці – третє.



Стрибки у висоту на Олімпіаді Великого Горького озера

Це була настільки сюрреалістична подія, що про неї написали журналісти. Так що моряки досягли свого: на їхнє дивне становище звернули увагу. Проте ще рік країни — господині кораблів вели переговори щодо оптимізації чергування на борту Жовтого флоту. Великі торговельні кораблі вимагали щоденного технічного обслуговування. Вирішили, що поточні екіпажі зможуть вирушити додому, а на їхнє місце заступлять нові матроси. Зміна становитиме три місяці.

1969 року бранці Суецького каналу нарешті змогли вирушити додому. Однак кораблі залишалися під замком ще шість років! Втім, у форматі тримісячної вахти служба на них була схожа на розважальний круїз. Робочий день становив лише 6 годин 5 днів на тиждень, решту часу матроси розважалися, спілкувалися, каталися на водних лижах і ні в чому собі не відмовляли, адже для Жовтого флоту було налагоджено постачання свіжого продовольства та алкоголю. Один із капітанів запевняв, що за цей час у канал було викинуто близько мільйона пивних пляшок. "Цікаво, що про це подумають археологи!" - посміхнувся він.

Лише 1975 року канал знову було відкрито для судноплавства. Лише два кораблі з Жовтого флоту змогли залишити цей неймовірний затор своїм ходом. Вгадай, чиї це були кораблі? Старанних та акуратних німців! Решта судів було списано та продано на металобрухт.