Бунт солом'яних капелюхів 1922 року (7 фото)

Що найгірше може статися через неправильний вибір одягу? Можливо, за безглуздим виглядом трохи пройдуться друзі.





Але рідко хтось намагається нав'язати свій стиль іншому шляхом насильства. Однак саме це і сталося сторіччя тому у Нью-Йорку.



У XIX і на початку XX століття капелюхи були популярним аксесуаром вуличного костюма кожного джентльмена. Чоловіки носили капелюхи будь-якої пори року, в мороз чи спеку. Але влітку носити їх було незручно. Тому, починаючи з 1900-х років, стали носити солом'яні капелюхи, що дихають. Спочатку їх використовували лише під час спортивних заходів, як-от катання на човнах. Згодом цей літній головний убір стали вважати прийнятним для носіння з будь-яким одягом.





Однак існувало негласне правило, згідно з яким чоловіки повинні були зняти солом'яні капелюхи, як тільки закінчиться літо, і повернутися до фетрових. Датою, обраною для цієї зміни, було 15 вересня. Той, хто носив солом'яний капелюх довше за цей термін, ризикував позбутися головного убору через вуличну шпану, яка збивала його з голови і тупцювала ногами. Ця практика стала настільки неприємною, що газети попереджали городян про наближення 15 вересня.



Деякі випадки викрадення капелюхів ставали більш жорстокими, ніж інші.

Газета Pittsburg Press у статті від 15 вересня 1910 року описала випадок, коли поліції довелося втрутитися «більш ніж в одному випадку, щоб захистити пішоходів у солом'яних капелюхах». Списавши організовані демонстрації проти солом'яних капелюхів на «буйство молоді», преса, проте, передбачала небезпечні наслідки:

Це нормально, коли маклери на біржі знищують капелюхи один одного, якщо це їм подобається. Але нікому не подобається, коли його капелюх зриває з голови той, з ким він ще не знайомий, і якщо ця неформальність стане спільною, обов'язково знайдеться кілька впертих джентльменів, які віднесуться до гри як до фізичного нападу і захищатимуться таким чином, що зіпсують задоволення всім зацікавленим особам».



Спостереження газети Pittsburg Press здійснилося через дванадцять років, 1922 року. Все почалося з того, що кілька дітлахів вирішили підстебнути традицію за два дні до дати і почали зривати капелюхи з робітників фабрики та топтати їх. Коли банда малоліток спробувала виконати той самий трюк із групою робітників дока, ті відповіли, і почалася бійка. Бійка дійшла до того, що зупинила рух Манхеттенським мостом. Зрештою, поліція розігнала бійців і заарештувала кількох людей.

Увечері того ж дня банди підлітків бродили вулицями з великими ціпками, іноді з цвяхом, убитим у верхню частину, вишукуючи пішоходів у солом'яних капелюхах і б'ючи тих, хто чинив опір. Не оминули і поліцію. Один детектив зазнав нападу банди на розі 102-ї вулиці та Третьої авеню. Декілька людей було госпіталізовано через побої, які вони отримали, і було зроблено безліч арештів.



Заворушення тривали наступного дня та через день. За ці три дні було здійснено десятки арештів, але оскільки багатьом із тих, хто займався викраденням капелюхів, було менше 15 років, їх відпустили, оштрафувавши. До інших викликали батьків і вели тим гарненько відшлепати нащадків, що багато батьків і зробили. Найтривалішим покаранням було три дні в'язниці.

У той час як багато хто постраждав під час заворушень, капелюшні магазини опинилися у виграші. За повідомленнями, вони працювали допізна, продаючи фетрові капелюхи.



Традиція зривати капелюхи тривала ще деякий час після заворушень 1922 року, а одна людина навіть була вбита за неї в 1924 році. Аналогічні заворушення сталися в 1925 році, і в Нью-Йорку було зроблено багато арештів.

Ця практика зійшла нанівець до 1930-х років, коли солом'яні капелюхи вийшли з моди, поступившись місцем панам.