Найганебніше покарання в римській армії (6 фото)
Його боялися не менше, ніж фізичної розправи. 
Залізні легіони Риму славилися порядком та дисципліною. Це був символ імперії та її могутності, що охоплює території від Піренейського півострова до Кавказу.
Звичайно, у римлян були і поразки, що іноді жахливі. Наприклад, у бійні в Тевтобурзькому лісі, різанині при Каннах або в парфянському поході Марка Красса. Але перемог було набагато більше, особливо на піку розвитку Риму. 
І основою порядку в легіонах, яким воєначальники так пишалися, була не лише постійна муштра та заохочення, а й система покарань. Та сама децимація - коли солдати тягли жереб і кожного десятого з них забивали до смерті свої товариші по зброї. Але застосовувалася вкрай рідко: у випадках масового дезертирства чи чогось подібного. 
Але були покарання, яких боялися не менше, ніж децимації – вони вважалися найганебнішими.
Кожен легіон мав штандарт - аквіла. Це орел на жердині та солдати дорожили їм як реліквією. І захоплення орла противником був незмивною ганьбою для кожного воїна. Після цього легіон розформовували, хоча солдати все ж таки могли перейти на службу до іншого командира. 
А найбільше приниження було проведення армії під ярмом. Тут легіонерів позбавляли зброї та обладунків, вони втрачали всі права і відтепер їм заборонялося займатися військовою справою. Так що ярмо було гіршим за втрату аквіли. 
Ну а щодо втрачених орлів легіонів - солдати готові були битися до кінця, аби дістати втрачені реліквії. Після тієї ж бійні в Тевтобурзькому лісі римляни взяли паузу на кілька років, накопичили сил, знову повернулися на місце своєї поразки і повернули орлів. Пізніше їх відправили до столиці та з почестями розмістили у храмі. 
Вони не забули і про приниження Марка Красса – принцепс Октавіан Август зібрав кілька легіонів і направив їх до Парфії під проводом свого друга та легата Агріппи. Парфяни розсудливо вирішили з ними вдруге не зв'язуватись і повернули всі аквіли. Ці трофеї в Римі зустрічали з такими оваціями, начебто воїни здобули велику перемогу.
