Нещодавно в нашій країні слово "наган" було синонімом револьвера в цілому, незалежно від його системи. І мало, хто знав про бельгійських винахідників Еміла і Леона Нагана, які розробили цю чудову стрілецьку зброю.
Чи варто говорити про те, що серед бойових клинків вже існує свій наган, було відомо лише фахівцям. І родом така незвичайна зброя, як часто буває, з Індії. Ця країна взагалі славиться величезною різноманітністю холодної зброї. Лише перелік назв видів зброї може зайняти кілька сторінок тексту.
Назва індійського нагану перекладається як "зміїний меч". Рукоятка нагана часто схожа на рукоятку меча кханда, володіючи тим же виступом-шипом зверху і захисною дужкою, що з'єднує наверші з гардою. Могли траплятися й інші типи рукоятей, наприклад, від індійської зброї тальвар. Втім, ручка тут має досить типову форму для Індії. Головна особливість зброї – безсумнівно її меч.
Він звивається точно сталева кобра з роздутим каптуром, готова пустити в хід і невблаганне жало вістря, і довгий "гострий хвіст".
Необхідно відзначити, що клинок індійського меча наган крім полум'яної форми в обов'язковому порядку має ще й зазубрене по всій довжині лезом. А ось капюшон поблизу вістря хоч і зустрічається досить часто, надаючи додатковий шарм зброї, але не є обов'язковою його деталлю.
Говорячи про технічні характеристики зброї, важко вказати звичайну довжину зброї, оскільки до нас дійшло дуже мало реальних зразків, викуваних до окупації Індії Британською імперією. Можна лише припустити, що меч міг бути довжиною від 101,6 см до 127 см у середньому, а найменші мали 91,4-92 см.
Та й загалом, можна констатувати, меч наган практично не вивчений фахівцями. Наприклад, невідомо, коли цей меч вперше з'явився, як і ким він використовувався у бою. Та й чи взагалі використовувався? Оскільки використання цієї зброї у релігійних практиках не викликає сумнівів.