Мартін ван Батчелл – дантист, який не захотів розлучатися з дружиною і ухвалив через це дивне рішення (6 фото)
У розумній мірі ексцентричність – це чудово. З такими людьми не буває нудно. Але при цьому у цієї якості мають бути межі прояву, які цьому персонажу не були знайомі. 
Або він їх просто ігнорував. 
Мартін ван Батчелл
Шарлатанство у стоматології існувало завжди. Практично з того моменту, коли люди дізналися про проблеми із зубами, усвідомили їх і почали звертатися по допомогу до тих чи інших лікарів. Серед тих, хто пропонував лікування, були як справжні стоматологи, і шарлатани. Шарлатан було легко розпізнати. Зазвичай вони нагадували шоуменів, які виходили на вулиці, залучаючи пацієнтів рекламою та епатажем, акробатикою, музичними інструментами та навіть дресованими тваринами. Як і інші аферисти, ці дантисти були відомі відсутністю етики та шахрайськими методами лікування. 
Одним із британських дантистів, який був відомий не лише своїми шарлатанськими методиками, а й безмежною ексцентричністю, був Мартін ван Батчелл.
Ван Батчелл, син майстра з виготовлення гобеленів, народився 1735 року. Він навчався хірургії у шотландського анатома та лікаря Джона Хантера, який вважався одним із провідних акушерів та викладачів анатомії того часу. Пізніше він зацікавився стоматологією, можливо, через те, що зламав один зі своїх власних зубів. 
Жіночі підв'язки, які вигадав Мартін ван Батчелл
Незабаром Ван Батчелл розпочав досить прибутковий і успішний стоматологічний бізнес, займаючись лікуванням зубів та виготовленням протезів на Маунт-стріт у Мейфері, Лондон. Ван Батчелл був відомий своєю креативною рекламою. Його листівки були напхані твердженнями про безболісне лікування та закінчувалися цілим списком медичних акредитацій. Його гонорари були дуже високі: за консультацію він брав до 2 гіней, а повний набір вставних зубів коштував 80 гіней. Незвичайно для того часу, що Батчелл відмовлявся виїжджати додому, одного разу відмовившись навіть від нечуваної суми в 1000 гіней, щоб відвідати пацієнта вдома.
Зрештою, він почав лікувати різні захворювання, включаючи свищі, пролежні, нариви і виразки, хворі ноги, пухлини, абсцеси і не тільки. Ван Батчелл також був своєрідним винахідником, який займався різними проектами. Він розробляв та продавав «еластичні пристрої» для підтримки одягу джентльменів та підв'язки для жінок. Він також винайшов стремена з пробковою підкладкою, щоб чоботи не зісковзували, і сконструював незвичайну вуздечку, яка включала шторку. Її можна було "опускати на очі коня і піднімати знову за бажанням". 
Ван Батчелл був ексцентричний і у спілкуванні. Його часто можна було побачити на вулицях з довгою білою бородою та в повністю білому одязі, верхи на білому поні, якого він прикрашав фіолетовими плямами, а іноді й чорними смугами.
Ван Батчелл був привітною і життєрадісною людиною, але його знали саме як дивака. Серед його дивних витівок почесне місце займав відмову кликати своїх дітей на ім'я, натомість він свистів для них. Він одружився двічі і давав кожній дружині вибір: носити щодня чорне чи біле. Перша дружина вибрала чорне, а друга – біле.
Коли в 1775 померла його дружина, ексцентричний дантист настільки не хотів з нею розлучатися, що наказав забальзамувати її тіло. Відомі хірурги та анатоми, брати Джон та Вільям Хантер, ввели в кровоносні судини Мері розчин та колірні добавки, щоб щоки та губи засяяли. Жінку одягли у весільну сукню, а забальзамоване тіло з реалістичними скляними очима виставили у вітальні Ван Батчелла для відвідувачів. 
Точні причини, які спонукали Ван Батчелла зберегти свою дружину, залишаються невідомими. Виникли припущення, що в їхньому шлюбному договорі міг бути пункт, що дозволяє йому використовувати її майно лише доти, доки вона залишається непохованою. Інша версія полягала у тому, що це був рекламний трюк. Наплив відвідувачів, які бажають побачити його забальзамовану дружину, став настільки величезним, що Ван Батчелл був змушений вивісити оголошення, яке забороняє стороннім розглядати тіло без супроводу.
Незабаром Ван Батчелл одружився знову, і його друга дружина виступила категорично проти постійної присутності в будинку її попередниці. Нехай навіть у такому вигляді. В результаті забальзамоване тіло було перевезено до Хантеріанського музею, де воно виставлялося доти, доки не було знищено внаслідок пожежі, викликаної бомбардуванням Лондона в травні 1941 року.
Ван Батчелл помер у 1814 році і був похований у Сент-Джордж-Філдс, Лондон.
