Вільям Гудолл – сінгапурський Робінзон Крузо (6 фото)

Причини стати самітником у людей частіше вимушені. Але ця людина – рідкісний виняток. І свій вибір він зробив добровільно.





Між материковою частиною Сінгапуру та Малайським півостровом, у Джохорській протоці, знаходиться невеликий острів Пулау Сарімбун. Острів розташований у зоні бойових стрільб сінгапурських ВПС та закритий для відвідувачів. Але ще на початку 1900-х років він був популярним місцем для пікніків і майже десять років служив будинком для англійця на ім'я Вільям Артур Бейтс Гудолл.



Острів Пулау Сарімбун

Вільям Гудолл народився в Екклсі, Манчестер, 1880 року. Після закінчення середньої школи Гудолл вступив рядовим до Манчестерського полку британської армії і брав участь у Другій англо-бурській війні. За свої подвиги він був нагороджений медаллю короля та королеви Південної Африки. Після війни Гудолл залишив військову службу та зайнявся цивільною кар'єрою. Він провів деякий час на Суматрі, де пробував свої сили у видобутку олова та вирощуванні чаю. Потім влаштувався на роботу до Департаменту водопостачання Сінгапуру, де допомагав у будівництві водосховищ Пірс, Гунонг-Пулай та Понтіан.

Гудолл відкрив для себе Пулау Саримбун на початку 1920-х років, коли він і кілька його друзів вирушили в експедицію і висадилися на острові. Острів здався їм чудовим, і вони вирішили, що це «ідеальне місце для купання та пікніків». У центрі височить пагорб, з якого відкривався чудовий краєвид на море та острів Сінгапур з його горбистій землею та каучуковими, кокосовими та ананасовими плантаціями. На іншому боці знаходилося місто Джохор-Бахру з бунгало на околиці і селом біля самої води.





Група зібрала гроші, побудувала невелику хатину на пагорбі та використала її для відпочинку.

Але з роками Гудолл став проводити на острові дедалі більше часу. Коли 1932 року закінчилися контракти на будівництво Сінгапурських водоймищ, він вирішив оселитися там на постійній основі. Гудолл почував себе як самітник:

Бути Робінзоном Крузо - це чудово спокійне існування для тих, хто не прив'язаний до фотографій, клубу, бару готелю або компанії друзів та знайомих, і для тих, хто любить природу.



Вільям Артур Бейтс Гудолл

Жити на острові самотужки було важко, а робота вимотувала. Катер і два швертботи вимагали постійної уваги. Швартовий буй потрібно було міняти кожні шість тижнів. Сміття треба було спалювати чи викидати у море, а воду двічі на день качати у водонапірну вежу. Фруктові дерева слід обприскувати і обробляти. Підлісок треба було вирубувати, а будинок постійно потребував дрібного ремонту. Зрештою, він втомився і найняв двох китайців, які допомагали йому у побутових та паперових справах, а також яванського човняра.

Унікальний спосіб життя Гудолла зацікавив британського журналіста, і в 1937 році в газеті London Evening News з'явилася стаття з невеликими прикрасами:

Якщо вам доведеться пройти повз остров Пулау Серімбун на заході сонця - що малоймовірно, оскільки це місце знаходиться далеко від проторених шляхів, - над хвилями пливтимуть ноти бурського горна, а «Юніон Джек» повільно майорить над землею. Можливо, вам пощастить спостерігати, як містер У.А.Б. Гудолл віддає честь під час цього вечірнього ритуалу, адже острів - його особисте королівство... Тут він сподівається мирно дожити до кінця, керуючи чотирма своїми підданими, які також є його друзями - китайцем, який здобув освіту в Кембриджі, двома китайськими слугами та малайським човнярем .



Хоча Гудоллу була приємна така увага, він заперечував, що ритуал підняття прапора був щоденним.

Крім того, слуга-китаєць із «кембриджською освітою» насправді був сінгапурським студентом, який отримав кембриджський сертифікат на місцевому іспиті. Він допомагав Гудоллу з паперовою тяганиною.

Історія Гудолла поширилася як лісова пожежа, і він отримав безліч листів від шанувальників із різних країн.



Тепер острів закритий для сторонніх

Незважаючи на неточності, Гудолл все ж таки визнав певний ступінь юрисдикції:

Преса охрестила мене лердом Серімбуна, і оскільки я єдиний авторитет на острові, а штат співробітників складається з двох китайців і одного яванця, гадаю, титул цілком слушний.

Незважаючи на географічну ізоляцію, Вільям Гудолл брав активну участь у суспільному житті Сінгапуру. Він вів регулярне листування з газетою Straits Times, обговорюючи питання щодо природної історії Серімбуна. Якось він придбав Kapal Hantu, малайський «корабель-привид», який передав у дар Музею Раффлза. Манчестерський полк продовжував дислокуватися в Сінгапурі, і Гудол завжди був помітною фігурою в щорічних пам'ятних заходах. Він виявляв дивовижні здібності до розповідей і часто їздив до Сінгапуру, щоб виступити по радіо, поділяючись захоплюючими історіями про своє життя на острові.

Вільям Артур Бейтс Гудолл помер 1941 року. У 1970-х роках острів Пулау Саримбун став частиною зони бойових стрільб сінгапурських ВПС і був закритий для відвідування.