Чому Еверест, а не Джомолунгма? (8 фото)
Усі, хто вивчав у школі географію, легко згадають назву найвищої вершини планети. Еверест давно вабить до себе альпіністів, екстремалів та шанувальників усього таємничого. Її висота неодноразово перемірювалася останнім часом. Тому навіть в офіційних матеріалах зустрічаються три набори цифр: 8848 м, 8850 м, 8844 м. Перша їх щільно засіла в нашій пам'яті. Останню дали виміри з китайської сторони. 
Питання це непросте, адже йдеться про висоту найвищої гори Землі. І дуже правильно, що зацікавлені особи домовилися найближчим часом умовно вважати висоту 8848 метрів.
Тим часом свою нинішню назву найвища гора планети отримала відносно недавно, лише півтора століття тому.
Тибетські ченці ж з давніх-давен звали її Джомолунгма — «Богиня-мати Землі». Французькі місіонери, які у XVIII столітті дісталися Гімалаїв, нанесли її на карту під ім'ям Ронкбук — так називався побудований за наказом Далай-лами на північному схилі гори монастир Тибету. У Непалі ж найвищу з гір називали Сагарматха - "Небесна вершина". Однак сьогодні всьому світу гора відома під тим ім'ям, яке дали їй англійці. Дали на честь людини, яка ніколи не піднімалася на її вершину і навіть не наближалася до неї. 
Джордж Еверест народився 4 липня 1790 року в Уельсі, у містечку Гвернвейл, в аристократичній родині. Для хлопчиків із забезпечених англійських сімей на той час була типова кар'єра військового, і Джордж не став винятком. Після закінчення школи він вступив до військового училища у Вулвічі. Вчився Джордж чудово, особливо потішивши своїми успіхами викладачів математики. Училище Еверест закінчив достроково, у віці 16 років, і був направлений на службу в Індії як кадет-артилерист.
Командування, оцінивши його блискучі математичні здібності, перевело молодого військового на геодезичну службу. В 1814 Еверест відправився в експедицію на острів Ява, де провів два роки.
1816 року 26-річного офіцера повертають до Індії, і ще через два роки він стає заступником самого Вільяма Лембтона — начальника британської геодезичної служби в Індії.
У цей час Лембтон та його підлеглі вирішують справді титанічну задачу – проведення геодезичної зйомки Індії. Йшлося не лише про країну в сучасних кордонах, а й про території, на яких нині утворилися інші держави, насамперед про Пакистан. 
Теодоліт - вимірювальний прилад, яким користувався Джордж Еверест
Протягом року кліматичні умови на Евересті вважаються екстремальними. Найхолоднішим місяцем визнано січень, оскільки середня температура коливається від -36 до -60° C! А ось найтепліший місяць, якщо його так можна назвати, - це липень, коли температура не опускається нижче за відмітку -19 ° C. Дивним фактом є те, що температура кипіння води на вершині гори всього 70 ° C. Дане явище обумовлено показником тиску, що складає всього 326 мбар. Зазвичай весною і зимою Джомолунгме характерний західний вітер.
Екстремальні умови здатна витримати лише невелика частина рослин та тварин. У 1924 році вченими було здійснено дивовижне відкриття, як виявилося, на висоті близько 6700 метрів було знайдено стрибучий павук, що відноситься до роду аранеоморфних. Для того щоб вижити, маленькому павуку доводиться полювати на невеликих ногохсхід і мух, які мешкають в межах 6000 метрів. А от комахи, у свою чергу, харчуються лишайниками та деякими видами грибів.
У рамках експедиції, що відбулася в 1925 році, фахівці виявили близько 30 видів тих самих лишайників. Також, в районі 5600 метрів вчені виявили гірську гуску. Лише деякі види птахів можу витримати тиск на вершині, а як корм вони використовують відходи продуктів харчування альпіністів. 
Ця робота розпочалася у 1806 році, а завершилася лише через півстоліття, у 1856 році. Джордж Еверест витратив на неї більшу частину свого життя.
У 1823 помер Вільям Лембтон, і Еверест став його наступником. Щоправда, за два роки його скосила важка хвороба, яка змусила повернутися до Англії.
У Британії, проте, Еверест продовжував займатись питаннями геодезичної служби Індії — забезпечував постачання нових приладів, вирішував теоретичні завдання та організаційні питання.
У 1830 році, коли проблеми зі здоров'ям залишилися позаду, Джордж Еверест повернувся до Індії, де працював ще 13 років.
У ці роки було зафіксовано і гірські вершини Гімалаїв, проте вимір їхньої висоти не проводився. Всім вершинам було надано кодову назву, і Джомолунгма потрапила до цього списку як «Пік XV». 
1843 року 53-річний Джордж Еверест у званні полковника вийшов у відставку і повернувся до Англії. Незважаючи на солідний вік, заслужений геодезист вирішив зайнятися тим, на що до цього в нього не було часу створення сім'ї. Треба сказати, що вчений у цьому більш ніж досяг успіху, обзавівшись шістьма дітьми.
Заслуги Джорджа Евересту перед Британською імперією було оцінено високо. В 1861 він був удостоєний титулу «сер», а в 1862 його обрали віце-президентом Королівського географічного товариства.
Багато років пропрацювавши в геодезичній службі в Індії, Еверест виховав цілу плеяду учнів, один з яких, Ендрю Во, в 1852 працював над визначенням висоти гімалайських вершин. Вимірювання В показали, що «Пік XV» - не тільки найвища гора Гімалаїв, а й найвища точка земної кулі.
Найвищій горі світу потрібна була відповідна назва. У 1865 році англійське Королівське географічне товариство вирішило, що на знак визнання заслуг перед наукою та на честь 75-річчя сера Джорджа Евересту «Піку XV» необхідно надати його ім'я. Першим цю ідею в 1856 висловив Ендрю Во, і за дев'ять наступних років співтовариство англійських вчених прийшло до висновку, що сер Еверест цього цілком заслуговує.
Ювіляру ця ідея спочатку категорично не сподобалася, проте колеги наполягали на своєму. У результаті "Пік XV" спочатку в англійських документах, а потім і в усьому світі став називатися "Еверест". 
Джордж Еверест помер 1 грудня 1866 року і був похований у Грінвічі.
Пам'ять про заслуги вченого-геодезиста залишилася лише у спеціальній літературі й у енциклопедіях, тоді як ім'я, дане вершині, закріпилося настільки міцно, що потіснило й інші назви.
У країнах, чия територія безпосередньо примикає до Гімалаїв, зокрема у Китаї та Непалі, давно звучать пропозиції повернути вершині «історичну» назву. Картографи, намагаючись примирити протиборчі сторони, пропонують такий варіант: гірський масив цілком отримує назву Джомолунгма, а вершина знаходить подвійну назву Еверест (Сагарматха).
Однак, як не крути, для більшості людей, які не вникають глибоко в подібні суперечки, Еверест залишається Еверестом. Аж надто придатною для найвищої вершини планети виявилося прізвище сера-геодезиста.
Смішно, що Сам Джон Еверест був уельського походження і сам себе називав Івристом. Але гору в англійській транскрипції одразу почали називати Еверист. Для всього світу, що погано говорить по-англійськи, вона стала називатися Еверест.. , що з відомою натяжкою можна назвати «завжди відпочиваючий». Знову ж таки цікаво, що у самого Джорджа було прізвисько «Неверест» — «який ніколи не відпочиває».
Зазначимо, що сам Еверест у 1857 році брав участь у нараді щодо назв і висловився проти використання свого імені. На його думку, назва погано відповідає місцевим мовам і не може бути засвоєна тубільцями. 
26 травня 1953 року вперше була спроба підйому на неприступний Еверест, але Чарльз Еванс і Том Бурдільон, учасники британської експедиції, не дійшли до вершини всього 100 метрів! Причиною цього стала гостра нестача кисню. Але за кілька днів — 29 травня, Едмунд Хілларі і Тенцінг Норгей підкорили неприступну гору. На вершині альпіністи залишалися недовго, вони встигли зробити кілька знімків і закопали у снігу хрест із парочкою шоколадних цукерок.
Так як Еверест носить звання найвищої гори у світі, туристи та альпіністи з усього світу збираються біля підніжжя гори, щоб зробити непросте піднесення і підкорити неприступні схили Джомолунгми. Завдяки багаторічному досвіду фахівців є великий набір безпечних маршрутів. Існує два найпопулярніші маршрути: слідуючи Північному гребеню з Тибету і Південно-Східним з Непалу. Останній вважається технічно легшим, тому він визнаний і найпопулярнішим серед новачків.
Основна частина підйомів на найвищу гору у світі відбувається у травні, а все тому, що зараз відсутні потужні пориви вітру. Також, жовтень і вересень дуже сприятливі місяці, але велика кількість снігу, що утворився після мусонів, трохи ускладнює сходження. 
Табір біля Евересту
