Лестерський повітряний бунт 1864 року – один із найпарадоксальніших заколотів в історії: хто і чому його організував? (7 фото)

У другій половині XVIII століття і протягом більшої частини XIX століття у світі спостерігався помітний сплеск захоплення повітроплаванням. Цей інтерес був викликаний першими польотами братів Монгольф'є в 1783, за якими пішли подорожі на кулі, організовані Жаком Олександром Сезаром Шарлем.





Ця тенденція швидко здобула популярність як у Франції, так і в Англії, залучаючи натовпи від сотень до тисяч спраглих глядачів, які з нетерпінням збиралися на запуск повітряних куль. У деяких випадках ентузіазм досягав таких масштабів, що виникали погрози заворушень, якщо запуск затримувався. Один із таких сумних інцидентів стався під час демонстрації британського аеронавта Генрі Трейсі Коксвелла.



Брати Монгольф'є (1740–1810) та Жак-Етьєнн (1745–1799) – винахідники повітряної кулі

Генрі Трейсі Коксвелл був піонером англійського повітроплавання, чий історичний політ у 1862 році разом із метеорологом Джеймсом Глейшером зробив його знаменитістю. Коксвелл і Глейшер піднялися до стратосфери на повітряній кулі, досягнувши висоти 10,6 кілометра.





Жак Олександр Сезар Шарль - французький винахідник та вчений. Відомий як винахідник повітряної кулі, що наповнюється воднем або іншим газом легше за повітря.

У розрідженій атмосфері з нестачею кисню Глейшер знепритомнів, а Коксвелл – чутливість рук. Коли руки стали марними, Коксвеллу довелося використовувати зуби, щоб керувати клапанами, які випускали газ, дозволяючи повітряній кулі опуститися на безпечнішу висоту.



Генрі Трейсі Коксвелл

Через два роки Коксвелл побудував нову повітряну кулю, яку назвав Britannia, і провів попередні випробування в Крістал-Палас і Дербі, після чого вирішив провести демонстрацію 11 липня 1864 року на іподромі в Вікторія-Парк, Лестер, під час свята, організованого товариством лісників.

У день польоту на іподромі зібралося близько 50 000 людей. Під час підготовки до підйому поширилася чутка, що повітряна куля, що демонструється, – не найновіша і найбільша куля Коксвелла, а більш стара модель. Настрій натовпу зіпсувався, частина його прорвалася через бар'єр і зажадала, щоб Коксвелл негайно злетів.



Джеймс Глейшер

Коксвел оголосив, що візьме з собою в політ близько дюжини пасажирів, і продавав квитки бажаючим вирушити в повітряну подорож. Всі ці пасажири протиснулися в кошик повітряної кулі. Це ще більше розлютило натовп. Намагаючись утихомирити хвилювання, поліцейські були змушені використовувати кийки, і одна з жінок у натовпі була поранена. Коли вона впала на землю, спливаючи кров'ю, це викликало ще більший гнів.



Джеймс Глейшер (ліворуч) та Генрі Трейсі Коксвелл здійснюють політ на повітряній кулі в 1864 році

Під час заворушень один із агітаторів кинув пляшку у повітряну кулю, пошкодивши оболонку, а інші з силою розірвали огороджувальну сітку. У відповідь Коксвелл зробив попередження, що якщо порядок не буде відновлено, і натовп не відступить, він випустить газ із кулі. Проте його попередження зустріли лише новими образами, що спонукало Коксвелла виконати свою загрозу. Коли куля здулася, натовп кинувся вперед і розірвав його на шматки. Потім вони підпалили кошик, перетворивши його на попіл. На самого Коксвела напали та зірвали з нього одяг. Він утік і, рятуючись від розлюченого натовпу, сховався в будинку одного з городян.

Коксвелл поклав провину за заворушення на поліцію міста Лестера, яка, за його словами, не надала достатньої кількості поліцейських. Видання «Лондонський огляд політики, суспільства, літератури, мистецтва та науки» описувало натовп як «орду дикунів, таких же лютих і неприручених, як жителі островів Південного моря, і мало від них, за винятком місця проживання, яке було у Лестері» .



Зображення бунту з ілюстрованої газети "Пенні"

"Принизливо думати, - продовжував автор, - що після всіх цивілізуючих впливів, які були на них, у крові наших робочих класів все ще залишається стільки від дикунів".

Жителі Лестера поклали провину за заворушення на приїжджих. Сатиричний журнал Punch назвав мешканців Лестера «повітроплавцями», і це саркастичне визначення існувало досить довго, доки історія не потьмяніла, і їй на зміну не прийшли нові.