Жахлива, зубаста, маловивчена і невловима: де промишляє полюванням дивна істота на вигляд схожа на підводну міну (3 фото)
Як вважають фахівці, неосяжні простори світового океану обстежені нами навіть менше, ніж поверхня Місяця. Невипадково саме в морських та океанічних глибинах зустрічається безліч дивовижних істот, саме існування яких здається просто неможливим. 
Прикладом може бути пеліканоподібний большерот, розміри голови якого становлять від чверті до третини від тіла. На вигляд він нагадує підводну міну Другої світової війни і є страшною зубастою кулею з довгим тонким хвостиком.
Це різновид рідкісних променеперих угреподібних риб з підряду мешкоротовидних (Eurypharynx pelecanoides). Через наявність величезного підротового мешканця вони справді схожі на пелікана, але при цьому вага голови може досягати 70% від маси всього тіла. Ці риби мешкають на глибині від 500 м до 3500 м, тому звичайним рибалкам зловити їх дуже складно. У них немає таких довгих снастей. З цієї причини дослідники довгий час не знали про існування такого різновиду. Ну а форма дивної істоти нагадує вугра, тому досить часто більша рота так само називають пеліканням вуграм.
Даний вид мешкає переважно в північних широтах – Ісландії та Гренландії, де зустрічаються екземпляри до 180 см завдовжки. Але зараз пеліканоподібний большерот помічений і в тропічних районах світового океану. Там він має менші розміри - 60-80 см. Однак все одно це «звір» досить страшний і при поодиноких випадках вилову рибалки його просто лякаються і викидають за борт. Тому вивчити його довгий час не було можливості.
Відкриття нового виду риб було зроблено лише у 1882 році французьким іхтіологом Леоном Вайяном під час плавання на кораблі «Travailleur». Але спочатку свою назву Gastrostomus bairdii він отримав на честь іншого дослідника Берда Фуллертона. Пізніше з'явилася назва Pelican eel («пелікання вугор»). Однак біологи вважали його не науковим і дали латинську назву Eurypharynx pelecanoides або «більшерот пеліканоподібний». 
Це придонна риба, а з огляду на глибоководне існування вона повинна витримувати величезний тиск. Саме цим і пояснюється влаштування її тіла – величезні масивні щелепи з міцними кістками та гнучке невелике тулуб у вигляді хвоста. Полює пеликаний вугор на ракоподібних, креветок та інших мешканців водних глибин. При цьому заковтування видобутку відбувається цілком разом з навколишньою водою, яка після проціджування виходить через зяброву систему. Після поглинання їжа відразу надходить у травний тракт. Полювання може тривати багато годин.
Ще однією особливістю більшерота, як і в деяких інших глибоководних істот, є наявність на кінчику хвоста люмінесцентного елемента, що світиться в темряві. Є кілька версій призначень цього органу. Перша – він служить як освітлювальний прилад для орієнтації у темних водних глибинах. Друга – для заманювання світ видобутку, третя – залучення самок. А можливо, всі три версії вірні. Такий універсальний орган тіла з популярною функцією «три в одному».
Є й інші цікаві факти із життя героїв статті. Наприклад, вчені встановили, що мальки пеликанього вугра ростуть поблизу водної поверхні. Там багато світла та тепла, що сприяє їхньому швидкому розвитку. Однак вже при довжині 4 см у мальків формується величезний рот і тонкий хвіст, після чого вони переїжджають у морську безодню. 
Також великорот має по всій довжині свого тіла унікальні чутливі органи, здатні сприймати вібрації навколишнього середовища. Це дозволяє йому виявляти потенційний видобуток, що відрізняє хижака від більшості інших риб. Часто пеліканоподібний большерот веде своє полювання із засідки. Цьому сприяє його непримітне забарвлення – від вугільно-чорного до сіро-коричневого, залежно від місця проживання.
