Острів Диявола – райська пекла (14 фото)
Острови, розташовані біля берегів Французької Гвіани, без райських перебільшень. Розкішні ліси розростаються у вологих умовах, а блакитні води біля узбережжя немов обіймають землю, нагадуючи чистий пояс припливу, що освіжає. 
Але невелика подорож у минуле показує іншу – темну сторону острова Диявола та французької колонії, завдяки якій крихітний клаптик землі отримав всесвітню популярність. 
Коли в 1852 році острів Диявола був відкритий, він став місцем ув'язнення для всіх, кого імператор Наполеон III хотів вивезти з країни. Вийшло так, що в'язниця була відкрита якраз вчасно, щоб помістити до неї кілька сотень республіканців, які виступали проти приходу Наполеона до влади. Крім політичних ув'язнених, острів Диявола став домом і для багатьох звичайних закоренілих злочинців. І на піку свого розвитку перетворився на місце проживання 80 000 убивць, злодіїв та інших небезпечних персонажів. 
Крім жорстоких в'язнів, в'язниця стала відома ще й завдяки дійсно пекельним умовам утримання. Люди повинні були дотримуватися дуже суворих правил. Ув'язнені утримувалися в темних камерах, їм суворо заборонялося розмовляти, курити, читати і навіть просто сидіти до темряви.
Їх містили наодинці в крихітній камері, стеля якої була гратами. Такий пристрій дозволяв охоронцям уважно стежити за ними з пішохідного містка. Охорона носила взуття на м'якій підошві, щоб підходити безшумно і будь-якої миті застати зненацька в'язнів. Від в'язнів вимагалося повне мовчання. Розмова з охоронцем чи навіть просто спроба його розпочати часто завершувалася черговим покаранням. 
У моторошних умовах життя кожен третій ув'язнений гинув від хвороб, характерних для цієї місцевості, а також з інших причин, найпоширенішими серед яких були голод і насильство.
Літня спека сприяла розвитку хвороб, біля острова кружляли акули. А про тих небагатьох втікачів, яким вдавалося вирватися на волю, або ніхто не чув, або вони ставали легендами, прикрашеними повідомленнями про канібалізм у гвіанських джунглях. 
Зрештою, ці жахливі умови життя стали надбанням широкого загалу. І 1938 року тюремна система перестала існувати. Проте виправну колонію на острові було ліквідовано лише після Другої світової війни, остаточно закрившись у 1946 році. Після цього було кілька спроб використати острів: літній табір, поліцейський відділок, завод з виробництва олії і навіть акуля фабрика. Але всі ці починання виявилися безуспішними. Зрештою, острів, овіяний похмурими історіями, був покинутий, а будівлі поступово поглинула природа. 
Окремі колоніальні будівлі на острові були відреставровані та відкриті для туристів, щоб ті могли познайомитися з його гнітючою історією. Сьогодні залишки колонії є нагадуванням про жорстокість і насильство на острові. Хоча багато руїн зруйнувалися під впливом природи та стихій, туристам дозволено дослідити неживі останки колись страшного острова Диявола. 
