Вантажівка-амфібія GMC DUKW: робочий конячок для перевезення військ та припасів (17 фото)
Побудований корпорацією General Motors з 1942 по 1945 рік, DUKW являла собою шестиколісну вантажівку-амфібію. Військові використовували універсальний автомобіль для перевезення військ та запасів як по воді, так і по суші. 
Машина, якій присвячений сьогоднішній пост, настільки незвичайна, що їй складно дати якусь одну ухвалу. Назвати це автомобілем у повноцінному розумінні звичайно можна, у нього є мотор, коробка передач з роздаткою, кермо та три мости. Усі вони провідні.
У той же час, цей апарат міг не тільки їхати по суті, а й плисти (йти, для кого це важливо) по воді, завдяки гребному гвинту. Такий собі катер, здатний сам себе привезти до річки. GMC DUKW. 
Історія створення цієї «Качки», саме так американці прозвали амфібію, що логічно адже DUKW співзвучно з Duck, у перекладі – качка, сягає корінням на початок 1940-х. У світі вже йшла Друга світова, і в американських військах, які поки що в ній не брали участь, задумалися про те, що непогано було б мати транспорт, який і дорогою може їхати і від корабля до берега доплисти здатний своїм ходом.
Технічне завдання на будівництво такої машини, мабуть, теж було тезовим і вельми абстрактним, тому перші ходові прототипи амфібії військовим не сподобалися. Під питанням опинилася навіть подальша необхідність розробки амфібії, але проект все ж таки вирішили продовжити, розраховуючи, що навіть якщо військовим така машина не підійде, то може стати у нагоді, наприклад, рятувальникам.
GMC CCKW-353 
Розробкою водоплавних машин займалися кілька компаній, але з них вантажною версією лише Дженерал Моторс. За основу взяли повнопривідну вантажівку GMC CCKW-353, від якої на амфібію перекочувала навіть рама.
Так, один із дивовижних моментів цієї конструкції – вона рамна, що невластиво для амфібій, де інженери борються за кожен кілограм заощадженої ваги.
Човен «Качки» побудований навколо рами та мостів, ошинівка яких стала односхилим, і додалася система регулювання тиску в шинах, для чого амфібію оснастили компресором. У базової вантажівки такої функції не було. 
Над створенням корпусу працювали не автомобілісти, а справжні корабельники, Нью-Йоркська компанія Sparkman and Stephen, що займалася розробкою та будівництвом яхт, катерів та інших маломірних суден.
Човникова частина амфібії зроблена на кшталт понтона, який мав два поплавця, один спереду, як моторного відсіку, другий – у кормі. Більша частина корпусу зроблена з тонкого сталевого листа товщиною близько 2 мм, як підсилювач використовувалася труба квадратного і прямокутного профілю. 
В основі конструкції, нагадаю, знаходиться міцна рама вантажівки, тому корпус не має великих навантажень, головне його завдання - підтримувати плавучість. Вантажопідйомність машини на воді сягала 3500 кг, на суші – помітно менше, близько 2450 кг. Власна вага 6500 кг.
Пару слів про компонування. 
Двигун залишився спереду, це шестициліндровий GMC 270ci потужністю 95 к.с., п'ятиступінчаста коробка передач з складною схемою перемикання та двоступінчаста роздатка. Привід валу гребного гвинта ремінної від коробки відбору потужності. Максимальна швидкість на суші 80 км/год із запасом ходу паливом на 350 км, на воді 10 км/год при запасі ходу на 80 км. 
Незважаючи на початковий скептицизм, військові все ж таки зацікавилися цією амфібією, сформувавши мети її використання та приблизні умови, в яких вона мала працювати. Перевезення вантажів і людей з десантних кораблів на берег при висоті хвилі до трьох метрів вимагало високих бортів (585 мм у найвищій точці на носі) і насосів підвищеної продуктивності для відкачування води. Насосів до речі, було два, один із них шестерний.
На цьому екземплярі вони не збереглися, втім, як і днище, що тепер має панорамний вигляд. Так що ця амфібія вже навряд чи кудись попливе, але пересуватись по суті їй нічого не заважає. Всі системи справні, можна підключити навіть гребний гвинт, тільки ганятиме він повітря. 
За три роки виробництва GMC DUKW (з 1942 по 1945-й) було зібрано понад 20 тисяч екземплярів, ця машина вже з останніх, 1945 року, тож у військовій історії вона не має, але історичну цінність уявляє, адже з усього тиражу не так багато збереглося таких «Качок». Корпус, зроблений з тонкого, дешевого сталевого листа швидко перетворювався на потерть, але провини виробника в цьому немає. Довговічність ніде не згадувалася навіть другорядною метою розробки цієї машини. 
