7 крихітних островів, на яких колись жили люди (8 фото)

Один із островів групи Халіген (Данія). Цей симпатичний острів - ще не найменший у цій добірці!





Маленький острів посеред океану – ось втілення мрії інтроверта про тишу та спокій. І такі острівці існують насправді.

Більш того, багато з них живуть або стають центром тяжіння для туристів та любителів екзотики. Представляємо вам сім островів, на яких живуть люди.

Не всі вони знаходяться в океані, наприклад, як перший із героїв нашої добірки:

Архіпелаг «Тисяча островів» (США та Канада)

Родзинкою архіпелагу на річці Святого Лаврентія є мініатюрний клаптик суші під назвою «Просто достатньо місця». Його площа – лише 310 кв.м.



Має острівець сім'я Сізеланд. Глава сімейства викупив на нього права у 50-х роках минулого століття та збудував невеликий будиночок для відокремленого відпочинку. Окрім кам'яної будови тут є пара дерев та невеликий пляж. Сім'я проводить на особистому острові вихідні або відзначає свята, попиваючи пиво та підсмажуючи сосиски-барбекю.

Данбар (Гондурас)

Міні-острівець територіально відноситься до острівної групи Bay Islands, розташованої в Карибському морі, за 70 км від берегів Гондурасу. На кораловому рифі, площею 490 кв. побудована шикарна біла вілла.





Через складний рельєф скелі будівля зводилася більше 3-х років. Господар острова простяг дном океану комунікації до будинку, обладнав причал, зручний спуск до води. На другому рівні він зробив відкритий басейн та відкрив готель. Приватний готель оточує мальовничий дубовий ліс, у береговій зоні встановлені альтанки.

Це місце стало центром тяжіння для любителів дайвінгу та риболовлі. А ще туристів приваблює таємниче переказ про скарби пірата Чорна борода. Згідно з легендою, в одній з місцевих печер захований скарб знаменитого флібустьєра.

Літтл Брюстер (США)

Невеликий скелястий острівець площею менше 1000 кв.м. знаходиться за 14 км від Бостона. Це єдиний куточок суші, де залишився маяк під наглядом людини. Решту споруд, що висвітлюють шлях морським судам, давно автоматизовано.



Красень маяк під назвою «Бостонське світло» обслуговує охоронець Саллі Слоумен. Це єдина жінка, якій довірили таку відповідальну посаду.

Охоронниця маяка довгі місяці проводить на острові на самоті, запаси і все необхідне їй доставляють з великої землі на човнах. На острові немає телебачення та інтернету, але цей об'єкт є доступним для відвідувань. На екскурсії приїжджають туристи, не залишає Саллі та чоловік, який кілька місяців на рік живе з нею на цьому незатишному п'ятачку землі.

Вільгельмштайн (Німеччина)

Рукотворний острів з'явився на озері Штайнхундер Мер у XVIII столітті. Герцог Вільгельм Шаумбург задумав створити потужну фортифікаційну споруду для захисту своїх володінь. Протягом 5 років місцеве населення доставляло човнами до місця будівництва пісок, гравій та каміння. Взимку будматеріали везли замерзлим озером.



У центрі насипного острова звели кам'яну фортецю у вигляді зірки із чотирма променями. Служба у форту була для солдатів тяжким випробуванням. Через високу вологість багато хто з них страждав від ревматизму та застуди. У 1767 р. тут відкрили військову школу для офіцерів-курсантів. Пізніше, після смерті герцога фортеця перетворилася на державну в'язницю.

Вільгельмштайн – зразок німецької педантичності та акуратності. Острів має форму правильного квадрата, кожна сторона якого становить 100 м. Зараз окрім фортеці в оточенні вікових дерев, на острові є музей, готель для туристів, працюють кафе та сувенірний магазинчик. Острів, як і раніше, належить нащадкам герцога, які перетворили його на дохідний туристичний об'єкт.

Острів Блед (Словенія)

При погляді на Бледське озеро, що у передгір'ях Альп, відкривається казкова картина. Серед водоймища з найчистішою бірюзовою водою височить зелений острівець, формою нагадує гондолу.

На невеликій ділянці землі площею 0,82 га вмістилася Маріїнська церква, середньовічні будинки з червоними черепичними дахами, музей археології, затишне кафе та сувенірні лавки. Найдавніша частина – замок Блед та вежа у романському стилі заввишки 50 м.



Цей острів є туристичною пам'яткою та візитною карткою Словенії. Тут зберігають прекрасну весільну традицію – пари, які бажають повінчатися, мають піднятися 99 ступенями, що ведуть до церкви. Усю дорогу наречений має нести наречену на руках. Цей шлях вважається запорукою щасливого життя у шлюбі.

«Мишачий острів» – Понтіконісі (Греція)

Острів Понтіконісі називають «мишачим» через скромні розміри – не більше 1 га (попередніх героїв нашої добірки тоді можна сміливо назвати інфузоріями-туфельками, бо на їхньому тлі Мишачий острів – справжній гігант).

Цей затишний зелений куточок у Середземному морі – історична пам'ятка. Тут знаходиться Пантократор – візантійська каплиця, що датується ХІ-ХІІ ст. Ченці завжди любили усамітнення, а острів - ідеальний варіант.



Звідси відкриваються мальовничі краєвиди на море, грецькі селища та невеликий монастир Влахерна, який з'єднаний із острівцем вузьким містком. Саме у цьому монастирі створюють всесвітньо відомі ікони візантійського листа.

Острів Піткерн (Велика Британія)



Невелика ділянка землі площею менше ніж 2 милі знаходиться в південній частині Тихого океану. Важкодоступний вулканічний острів з багатою тропічною флорою та фауною туристи почали відвідувати лише з відкриттям Панамського каналу.

На Піткерні проживає 49 людей. Усі вони є нащадками бунтівників із британського корабля «Баунті».

1789 року на «Баунті» владу захопили бунтівники. Капітана вони висадили в човен (і той, пропливши 6 тисяч кілометрів, розповів владі про заколот).

Частина бунтівників вирішила оселитися на острівці Піткерн. Рішення виявилося мудрим. Тому що основна група бунтівників осіла на Таїті, де й була згодом заарештована британською владою.

А моряків на Піткерні виявили лише через 40 років. І вже не висунули їм претензій за закінченням терміну давності. Дивно, що моряки не тільки змогли вижити, але навіть обзавелися потомством, взявши за дружину місцевих таїтянок.

Круїзні лайнери заходять на Піткерн лише 4 рази на рік. Стоянка триває кілька годин. Цього часу вистачає, щоби оглянути пам'ятки та поспілкуватися з місцевими жителями.

З нечисленного населення острова лише третина працездатна, тому уряд намагався залучити на Піткерн нових мешканців за спеціальною програмою. Однак охочих перебратися на постійне місце проживання у цей віддалений від цивілізації куточок не знайшлося.