Бездомні, яких «ні» у Сінгапурі (6 фото)

Це один із популярних міфів, що Сінгапур – таке багате місто, що тут немає бомжів. Є звичайно. Не як у Флориді, коли цілу вулицю захоплюють, але той, хто має очі за день прогулянки, легко пару-трійку помітить.





Тож виходить, що бомжі в Сінгапурі є?

Звичайно, неможливо вирішити усі соціальні проблеми на всіх рівнях. Плюс крім людей, що залишилися без даху над головою і їжі, є ще просто схильні до бродяжництва люди з відхиленнями. Ось вони й складають кістках сінгапурських бездомних, якщо зовсім не нахабніють і не заважають людям.



Є умовно безпритульні старі люди. Вони живуть із дітьми і просто йдуть на весь день, бо заважають удома

У країні на 5 мільйонів мешкає 200 000 мільйонерів, а скільки там бомжів. За останніми дослідженнями в самому місті вночі просто неба залишаються спати від 900 до 1050 осіб щоночі (не вважали по приміських районах).

Найбільше бездомних ночами збирається у діловому районі міста. Приблизно 40% з них не мають жодної роботи, їм нема куди піти.

А 60% мають підробіток із дуже низьким заробітком – прибиральник, касир, кур'єр.





У магазинчиках Сінгапуру часто касири працюють стоячи. Це безглузда жорстокість просто заради жорстокості, але люди похилого віку не можуть працювати на таких позиціях

І вони не можуть дозволити собі постійно мати дах над головою, там просто економлять на випадок дощу. Інакше в холод вони захворіють і помруть. Це називається "відкладати на дощ".

Майже 90% їх старше 60 років.

Звідки вони беруться

В основному це люди похилого віку. Суть у тому, що у багатому Сінгапурі практично немає соціалки у тому вигляді, в якому ми, мешканці колишнього СРСР, до неї звикли.



Щасливий дідок знайшов старий шезлонг, який стане його вуличним ліжком, головне знайти місце

Уся медицина на людей старше 12 років платна, школа теж платна. Є «дешеві» дуже умовно школи, але безкоштовних зовсім немає, шукайте гранти та фонди, якщо хочете дати дитині освіту.

І пенсій також немає зовсім. Абсолютно. Наразі держава запустила програму, щоб стежити, що люди самі собі на накопичувальний рахунок на старість відкладали по 20% доходу. А тобто фінансово безтурботний народ, який породив сьогоднішніх бомжів.



Ось звідки дідки-морозиві з сьомої ранку на вулицях

А до цього утримувати старих мали діти. Якщо діти померли, посварилися, якщо пара бездітна – це не державні проблеми. Звідси і їздять містом Сінгапуру люди похилого віку за 80 років. Їм треба заробляти собі життя.

Але позицій, на яких можна працювати у такому віці, небагато. Доводиться виходити жебракувати.



Кути паркувань, переходи, безвиході, скрізь, де на тебе не натраплять люди, можна переночувати. Благо більшу частину часу тепло

Причому тут не можна подати «скільки бог послав». Все в магазинах досить дороге, тож нижче одного сінгапурського долара давати не прийнято.