Як одна жінка покарала завод на 1 млн доларів через 3 листочки туалетного паперу (6 фото)

Цій жінці багато людей, принаймні ті, хто не мешкає в джунглях і занедбаних океанських островах, повинні бути вдячні. Дуже вдячні.





Взагалі, "паперовий" період у наших вбиральнях розпочався відносно нещодавно. Не знаю чим і як забезпечували гігієну наші предки (про цю проблему у своє на серйозних щах міркував Франсуа Рабле в "Гаргантюа і Пантагрюель"), але явно не майками і тим більше не пухнастими кошенятами, як пропонував Рабле.

Першим же, хто придумав використати папір у вбиральнях... був... ні, не Сара Джессіка Міллер, а досить успішний бізнесмен із Нью-Йорка, Джозеф Гайєтті. В 1856 він запатентував, а через рік випустив у продаж пачки "медичного паперу".

Це був справжнісінький день народження туалетного паперу. Її винахідник настільки пишався своїм дітищем, що на кожній серветці прямо в центрі витіснив своє ім'я. Новий і досить зручний товар справив ефект бомби, що розірвалася. На деякий час захоплюючий роман із двох слів "Джозеф Гайєтті" стали найбільш читаним у світі. Сьогодні пальму першості у нього зі 100% відривом відібрав склад "освіжувача повітря".

Але ми трохи відволіклися від теми.

Незважаючи на прорив у гігієні, туалетний папір Гайєтті був не дуже зручний. Витягувати серветки з паперової пачки було проблематично, їх розносило протягами, вони постійно доречно і не доречно розсипалися. Крім того, вони були зроблені з досить тонкого паперу, внаслідок чого винахід виявився занадто "проривним".

Проте цими серветками людство користувалося близько 30 років. Рівно доти, доки не з'явилася наступна новація в гігієні - рулонний туалетний папір... з верхом комфорту та зручності - перфорацією для більш ефективного відриву.





Так з'явився рулонний туалетний папір у практично сучасному вигляді.

Як бачите, їй стукнуло 133 роки!

Однак від сучасної була одна невелика відмінність: рулон паперу намертво, товстим шаром клею, кріпився до дерев'яної втулки, всередині якої було пророблено отвір, щоб рулончик можна було вішати на спеціальне кріплення.

Згодом дерев'яну втулку замінили на порожню картонну, проте спосіб фіксації паперу на втулці залишився незмінним: останні два-три витки туалетного паперу були намертво приклеєні клеєм до втулки.



- Ну, і що тут такого? – скажете ви. - Ну і приклеєні, і що далі?

А ось що! Справа в тому, що у будь-якого туалетного паперу є дуже погана якість - закінчуватися дуже не вчасно, як у тому самому анекдоті. Якщо ти йдеш у вбиральню усвідомлено, з відчуттям фундаментального підходу до майбутнього виконання обов'язку перед власним організмом і є вільний час, щоб звернути увагу на ресурс паперу в рулончику, що залишився, нічого страшного. Захопив новий рулончик з полиці та жодних проблем.

Але іноді... іноді забуваєш. І після виконаного обов'язку сидиш на білому другу і крутиш у руках картонну втулку, на якій ще є папір, але використовувати його не вийде.

Вона приклеєна!

І така ситуація була до 1956 року, коли... на арені історії побутових та гігієнічних зручностей з'являється та сама жінка - американка Сара Джессіка Міллер.



Справа в тому, що американці – дуже вимогливі люди як споживачі. Якщо річ щось має робити, але цього не робить, або вона завдає незручностей - це привід звернутися до суду з багатомільйонним позовом:

одного разу жінка взяла склянку гарячої кави і обпекла їм руку. На стаканчику не було написано, що кава гаряча. Вона подала позов до суду та відсуди 1 мільйон доларів;

інша жінка підсушувала мокре волосся після душу, засунувши голову в духову шафу і спалила зачіску. А в інструкції не було написано, що не можна сушити голову. Позов – виграш 1 мільйон;

третя також вирішила підсушити свою щойно вимиту кішку в мікрохвильовій печі... далі все та ж схема - позов - 1 мільйон.

З того часу на кожній склянці пишеться: кава гаряча, в інструкції до духовки написано не сушити голову, до мікрохвильової печі: не сушити домашніх тварин.



Сара Джессіка Міллер вирішила засудити виробника туалетного паперу за те, що їй не надали права на використання всього...продукту цілком. Вона, як споживач, була позбавлена права використовувати останні 2-3 обороти туалетного паперу, і це, крім побутової незручності, завдало їй серйозних моральних і моральних страждань.

Тому з виробника вона вимагала стандартну суму для кожної незадоволеної американської домогосподарки – 1 мільйон доларів.

На суді юристи компанії намагалися заперечувати, мовляв, не слід забувати брати новий рулончик. Однак суд став на бік споживача: раз він заплатив за весь рулон, то ВСЕ папір з рулону має бути використаний повністю... до останнього листочка.

Справу вирішили на користь скривдженої жінки, вона отримала 1 мільйон доларів, з яких майже 500 тисяч забрали собі задоволені адвокати. Виробники туалетного паперу в терміновому порядку змінили "конструкцію" рулончиків.

З того часу кожен рулон піпіфаксу кріпився до картонної втулки тонкою смужкою несильного клею, щоб будь-яка забудькувата людина могла отримати "останній шанс". Це виявилося дешевше, ніж писати на кожному рулоні: не забудьте взяти запасний, або щось, що мотивує на самій втулці.

Отже, тримаючи вранці картонну втулку від використаного рулончика, згадайте ім'я тієї жінки, яка надала цивілізованому людству право на "останній листок".