Три гармати проти сотні. Дешеві та ефективні вежі Мартелло (6 фото)
Два британські кораблі 7 лютого 1794 року підійшли до узбережжя Корсики, яка підтримала революційну Францію. Вони мали висадити десант для підтримки облоги Сан-Флоренціо (Siege of San Fiorenzo). Однак перед ними виникло зміцнення, зовсім не характерне для XVIII століття, а саме кругла кам'яна вежа, що прикривала фарватер і озброєна лише двома 18-фунтовими гарматами і однією 6-фунтовою. 
Руїни башти Мартелло на узбережжі Корсики
Переважна перевага в артилерійській могутності - 74 гармати на одному кораблі і 32 на іншому - не принесло англійцям нічого. В результаті двох з половиною годин бою один із кораблів зазнав сильних ушкоджень і змушений був відійти. Башта також була пошкоджена, але анітрохи не втратила боєздатності. Щоб подолати зміцнення, англійцям довелося висадити десант та атакувати вежу з боку суші. Взяти її їм вдалося лише через два дні, і на їхнє здивування виявилося, що їм протистояв гарнізон всього з 33 чоловік. Більше того, лише двоє було смертельно поранено під час штурму. Таким неприємним стало для англійців знайомство із фортифікацією під назвою «вежа Мартелло».
Берегові укріплення для захисту від нападів з моря існували з давніх-давен. Адже з розвитком мореплавання та морської торгівлі неминуче з'являлися бажаючі поживитись за рахунок інших. Пірати та потенційна можливість нападу сусідніх держав на багате та процвітаюче місто змушували владу не скупитися на берегові укріплення.
Крім фортифікацій, що створювалися наново, була ще й спадщина старих часів — прибережні замки, залишки величних стін і веж. Однак порох та зброю на його основі поступово нівелювали значення берегових укріплень. Величезне місто все ще можна було обнести товстими мурами, що стримали б гарматний обстріл. Почалося змагання, відоме як «боротьба броні та снаряда» — чим більше розвивалася артилерія, там складнішими та дорожчими ставали зміцнення.
Для тієї епохи існування вітрильних лінійних кораблів, що несли по сотні гармат, вже не було чимось надзвичайним. Звичайно, вони зустрічалися не часто, але навіть пара серйозно озброєних вітрильників, що підійшли до поселення, швидко могла перетворити його на пекло. І від такої долі було застраховано далеко не кожне прибережне місто — це було надто затратно. 
Башта Мартелло на узбережжі Ірландії, перебудована під житловий будинок. 2007 рік
Башта Мартелло, вперше побудована на Корсиці, була компромісом. Порівняно невелика, вона мала невелику кількість знарядь. Але через свій розмір могла бути побудована в ключових точках узбережжя, не тільки забезпечуючи вогневий бій з тими, хто спробує взяти її штурмом, але також і майже невразливим наглядовим постом. Наприклад, жителі узбережжя Корсики, де й були вперше збудовані такі вежі, платили будівельникам, а також гарнізону, який ніс у них службу, особливий податок і називали його «торреджіані». Ранній прототип вежі, призначений для захисту від набігів піратів, був спроектований та побудований генуезцями. Набагато пізніше, коли загроза піратів спала, але все ж таки не зникла повністю, вежі були перебудовані і перероблені в те, на що згодом і натрапили англійці. 
Башта Мартелло на узбережжі Ірландії. Острів Шенік, графство Дублін, 2018 рік
Після того бою англійські флотоводці були вражені простотою конструкції та ефективністю веж. Настільки, що за їхніми рекомендаціями башти були скопійовані і у великій кількості побудовані на узбережжі Англії, що побоювалася морського десанту з боку Франції, де до влади прийшов Наполеон Бонапарт.
З 1804 по 1812 роки на південному та східному узбережжі Англії було збудовано близько 103 веж Мартелло. За всі роки використання їм так і не довелося відобразити атаки флоту, хоча для цього вони спочатку і призначалися. Однак вежі виявилися вкрай ефективними як спостережні пости для протидії контрабанді. Їхня конструкція вийшла настільки вдалою, що Великобританія побудувала такі укріплення практично у всіх своїх колоніях. Башти були зведені в Австралії, Канаді, біля берегів Індії, на Мальті, в Індонезії, Південній Африці та Північній Америці. 
Карта розташування веж Мартелло
Висота вежі досягала 12-15 метрів, а на двох-трьох поверхах располагалось від 15 до 30 чоловік гарнізону. Особливо товста кам'яна кладка та порівняно невеликі розміри робили вежу дуже стійкою до вогню корабельних гармат. На вершині зазвичай встановлювалося 2-3 зброї, причому з допомогою системи рейок вони були дуже швидко розгорнуті у потрібному напрямі, що давало хорошу точність і щільність вогню у певному секторі. Входи в вежу зазвичай розташовувалися на висоті 2-3 метрів, і потрапити всередину було можливо лише вузькими сходами, які часто робили знімною і при найменшій загрозі ховали всередину.
Важливість веж Мартелло як укріплень значно знизилася з появою нарізної артилерії. Виявилося, що такі гармати чудово руйнували навіть товсту кладку вежі. Безсумнівно, якийсь час вона могла бути укриттям і вогневою точкою, але свою цінність як малоуразливе зміцнення втратила. До початку Кримської війни та масового застосування нарізної артилерії такі вежі остаточно втратили свою значущість. Згодом багато хто з них був розібраний або зруйнований у різних конфліктах, а то й просто знищений під час випробувань нових знарядь. Вже під час Другої світової війни деякі вежі, що збереглися, стали чудовим майданчиком для розташування на них зенітної артилерії. На даний момент небагато збереглися вежі Мартелло — здебільшого історичні пам'ятники. 
Вежа Принца Уельського. Найстаріша вежа Мартелло у Північній Америці, збудована у 1796 році
Варто сказати, що вежі Мартелло виявилися чудовим укріпленням для своєї епохи. Поєднання доброї захищеності, порівняльної дешевизни та швидкості зведення (порівняно з великими фортецями) зробило їх надзвичайно популярними серед колоніальних держав. Зі стрімким розвитком збройової справи ці зміцнення швидко застаріли та стали малоефективними проти нових видів зброї.
