Китайські пенсіонери та епопея зі стільцями (10 фото)

Все в Китаї є у промислових масштабах – хмарочоси, мости. А ось чого критично не вистачає… так це лавочок! На всіх не вистачає, а особливо – на людей похилого віку. От і доводиться бідним старим дбати про себе, хто як уміє. Що й породило цілу культуру фотографування чужих кумедних стільців.





Як виникла проблема



Я назвала це "стульчик з циновкою династії Цінь".

По-перше, у Китаї дуже багато старих людей, і всі вони хочуть жити активним соціальним життям. В молодості вони багато працювали, а на пенсії хочуть спілкуватися годинником на вулиці, займатися гімнастикою, слухати музику. І просто не бути вдома, щоб не заважати дітям.





Цей я назвала "якби Далі робив вуличний стільчик".

По-друге, лавки у Китаї ставляться лише у суворо обмежених місцях. Щоб народ не товпився там, де йому зручніше, адже там потім ще забиратися доведеться. Тому доводиться організовувати стихійні посиденьки - збиратися купкою зі своїми стільцями.



Хай-тек стільчик у дусі кіберпанку

При цьому йдеться не тільки про двори будинків (де теж непогано муніципальних лавок наставити). Але й про парки, де попит завжди перевищує пропозицію.



ЦЕ МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ! Чого тут тільки немає - дві цеглини, млинець від штанки і що там? ТАЗІК У ПАКЕТІ

Доводиться скрізь ходити зі своїм. Так з'явилася культура вуличних пенсійних стільчиків, і вона смішна та дивна.

Перше правило вуличного стільчика - на нього ніхто не повинен поквапитися

І справді, якщо твій стілець занадто гарний, тобто не можна поставити перед будинком у людному місці. Точно хтось із руками, що загребають, відведе.



А ось цей вкрадуть, як пити дати, він модний. Його вкраде дизайнер із французького модного будинку

Тому стілець повинен бути пошарпаним, немов принесеним зі смітника. Але не з смітника, адже тоді сусіди засміють. Ось і доводиться шукати складний баланс, уся східна філософія – це баланс!



А це стілець я назвала "м'які котячі лапки"

Є два типи стільчиків – паркові, вони переносні. Вони повинні бути легкими та складними, тут мало простору для фантазії.



Я вибачаюсь, там що під сидінням - мишоловка)

Другий тип – стільці перед будинком чи у дворі. Ось вони мають бути важкими, як трон. А краще взагалі непідйомними, щоб інші дідки вночі не посунули тебе з козирного місця. Або підлітки заради жарту не покотили стілець.



Цей стілець я назвала "Стілець колишнього екскурсовода Третьяковки". Ближче до мистецтва хоче сидіти

Багато іноземців нерідко починають фотографувати раптово знайдені стільці стареньких. Та й самі китайці часом їм розчулюються, адже це своєрідне сміттєве мистецтво, яке не несе в собі й дещиці негативу.



Сидіння є? Є. Ніжка є? Є. Так чого вам ще треба, знайшлися теж тут – одразу засуджувати!

Ніхто не думає, що власник такого «монстра» бідний чи навіть безпритульний. Це просто культура така, як у нас лебеді з шин.