Як живеться в одному з найбрудніших міст у світі (9 фото)

У Дакке, столиці Бангладеш, а якщо бути точним – у районі Хазарібагу, де більшість мешканців працює на шкіряних виробництвах. Але це ніяк не пов'язано в тому, що весь район потопає у смітті, яке не соромляться скидати сюди з інших регіонів.





Загалом у Хазарібазі мешкає близько 200 тисяч чоловік, і оскільки тут розташовано 95% шкіряних заводів усієї країни, у кожної людини професія тут зумовлена практично з дитинства.



Їх ведуть на забій заради шкіри? Або щоб випасти? Оцініть береги

І водночас ця професія робить його заручником найбруднішого району. Виходить, що хлопчик нічого більше не вміє, освіти не має. Але виїхати навіть за межі району нікуди не може, адже йому більше ніде не знайти застосування своїх навичок – усі заводи тут.



Руки можуть не змінювати колір місяцями, адже ця хімія націлена на вплив на шкіру.

Цікавий формат сучасного рабства, що трохи відрізняється від цегельних заводів тим, що «в'язницею» є не віддалений у пустелі табір працівників, а унікальне виробництво, якого ніде більше немає.



У річці вже давно немає жодного життя

Отримують від 2 доларів на день, включаючи дітей. Як водиться, працювати діти тут починають із семи років, по кілька годин на день. Спочатку допомагають батькам, бо їх нема де залишити, а потім і осягають майстерність.

Ніхто з працівників не має рукавичок та інших засобів захисту рук, хоча в шкіряних майстернях часто працюють з небезпечними хімікатами для вироблення шкіри. Якщо давати всім рукавички, виробництво стане нерентабельним.



Жінки до пояса у воді виловлюють правильне сміття

Обрізки шкіри, що залишилися, спалюються, чому в повітрі постійно стоїть запах гару, а він насичений хімічними токсинами. Так що під впливом хімії постійно не тільки шкіра, а й очі та легені людей.

Більше половини місцевих страждають від болю в тілі, головного болю, постійної нудоти, висипу і кислотних опіків, що погано гояться.



Прання у цій воді.... сумнівне, але вибору немає

Але зарплата від 2 доларів не дає змоги отримати якісне лікування. Оскільки влітку тут температура тримається на 40 градусах спеки, запах гниття та сміття ніколи не покидає цей район. Діти, що народилися тут, навіть не знають, що повітря може пахнути інакше.



Щоб пробратися через запаси пластику, довелося сколотити сходи.

Чоловіки працюють на важких роботах, жінки та діти нерідко перебивають тим, що виловлюють пластикові пляшки з річки, щоб спресувати та здати їх за вагою. У річках вже давно неможливо зловити нічого, окрім пляшок, риба вимерла багато років тому.

І це ще не найгірше місце



Ворона сказала: "Я здаюся так жити".

Вразилися від фото? А зараз саме шокуюче. Це місце вважається… лише шостим за рівнем забрудненості у світі! Страшно уявити види інших міст. Хоча думаю, там 100% є Нью-Делі з його хмарочосами зі сміття, отруйною піною на річках та випорожненнями.



Шкіряні сумки та ремені з цього заводу замовляють бренди з усього світу, адже Бангладеш – світова фабрика одягу.

Я була глибоко вражена кадрами, і вкотре рада, що мені просто пощастило з місцем народження, де я мав шанс здобути освіту і змінювати свою долю самостійно.