Предтеча "Титаніка". Катастрофа RMS Tayleur (4 фото)

Прагнення створити ідеальний корабель властиве всім, хто тією чи іншою мірою причетний до суднобудування. Швидкість, міць, розміри, непотоплюваність – конструктори завжди намагаються підвищити ці якості у своїх проектах. І коли науково-технічний прогрес дає можливість ще на крок наблизитися до заповітної мети, вони не втрачають свого шансу.





RMS Tayleur

Впровадження металів та парових машин на флоті якраз і стало таким чинником. Але яким би досконалим не був корабель, керують ним все ж таки люди. Найчастіше їхньої кваліфікації не вистачає, щоб розібратися з усіма рішеннями конструкторів та забезпечити новому судну той рівень надійності, що його заклали. Про один із таких випадків і йтиметься нижче.

Вітрильний кліпер RMS Tayleur був побудований в 1853 на залізоробному заводі Чарльза Тайлера, на честь якого він і отримав своє ім'я. На будівництво металевого корабля довжиною 70 і шириною 12 метрів пішло трохи більше шести місяців. RMS Tayleur мав три палуби, водотоннажність 1750 тонн та міг нести більше 4000 тонн вантажу. Сама його споруда спочатку передбачала використання судна на одному з найбільш затребуваних у роки маршрутів — з Ліверпуля в Англії до австралійського міста Мельбурна. Шлях став популярним через знайдене на той час в Австралії золото і, як наслідок, золоту лихоманку, що розгорілася там. На австралійський континент ринула велика кількість різного роду авантюристів зі Старого світу.

Варто зазначити, що фірмою, яка зафрахтувала RMS Tayleur на цей маршрут, стала «Уайт Стар Лайн» (White Star Line), що пізніше сумно прославилася на весь світ завдяки всім відомому лайнеру «Титанік».

Однак і в ті часи ця компанія була однією із найбільших у сфері вантажопасажирських перевезень. Ажіотаж, що розгорівся навколо знайденого золота, не міг пройти повз неї. Вже 19 січня 1854 року RMS Tayleur вперше вирушив у дорогу. На його борту знаходилося 652 пасажири та 71 член екіпажу. RMS Tayleur мав залізний корпус і був значно стійкішим до різних морських небезпек, ніж його дерев'яні колеги. Проте новий і недостатньо відпрацьований матеріал привів до однієї з низки трагічних випадковостей.

Під час підготовки корабля до плавання нею було встановлено магнітний компас. Але конструктори не врахували, що сам корпус судна має своє магнітне поле, через що компас було вказувати точно на північний полюс. Після виходу з Ліверпуля RMS Tayleur, на думку капітана та всієї команди, дві доби йшов на південь, перетинаючи Ірландське море. Насправді ж кліпер рухався майже на захід, у бік узбережжя Ірландії. У результаті 21 січня у сильний шторм судно виявилося неподалік острова Ламбей. Землю встигли побачити, і кліпер змінив курс. Однак у цей момент виявився ще один значний недолік нового корабля. У RMS Tayleur було недостатньо велике для його габаритів кермо, що позначилося на маневреності. Більше того, такелаж судна виявився погано обтягнутим. У результаті маневр не вийшов. Навіть віддавши обидва якорі, корабель все одно не зміг уникнути зіткнення зі скелями біля східної частини острова, приблизно за п'ять миль від Дублинської затоки.



Емблема White Star Line, компанії-власника RMS Tayleur, а пізніше - і Титаніка

У процесі боротьби за живучість і протидії паніці розкрилося ще кілька неприємних моментів. По-перше, на посаду капітана було призначено 29-річного Джона Нобла, який не мав великого досвіду в управлінні подібними судами. Більше половини екіпажу складали люди, які найнялися моряками заради безкоштовного проїзду до омріяного континенту та золота. Вони майже не мали жодного уявлення про морську справу. Десять людей із команди взагалі не розмовляли англійською. Таким чином, можна уявити хаос і паніку, що почалися на борту, після аварії. Перша спущена шлюпка була розбита об скелі, після чого нові спроби не робилися. На щастя, шторм трохи вщух. Виявилось, що до берега було буквально подати рукою. Частина команди, що взялася за справу, зрубала щоглу і зуміла перекинути її з корабля на сушу. Після чого по ній перейшло кілька людей, які зуміли натягнути мотузки, якими багатьом пасажирам і морякам вдалося перебратися на берег.

Погода тим часом почала погіршуватися. Судно почало зривати зі скель та відносити на глибину. Останнім встиглим покинути корабель, стрибнувши вже у воду, був капітан, який до кінця залишався на борту. На його щастя, він зумів виплисти і врятувався. Судно ж віднесло далі від берега, де воно лягло на дно так, що на поверхні стирчали лише верхівки щоглів, що залишилися. Майже через 14 годин ялики берегової охорони зняли з них щекількох решти живих пасажирів.





Меморіал у Дубліні на згадку про загиблих під час аварії RMS Tayleur

Після того, що сталося, газетярі у своїх статтях спершу звинуватили в трагедії капітана і команду. Однак через загибель нового корабля у своєму першому ж плаванні та великої кількості жертв аварія набула сильного суспільного резонансу. Після того, як до розслідування підключилися Адміралтейство та Міністерство торгівлі, випливла більшість сумнівних фактів про корабель. Було встановлено і проблеми з компасом, і недостатню кваліфікацію команди, і погану маневреність самого судна. Також було зазначено, що більшість жертв трапилася через паніку та недокомплект рятувальних засобів. Врятуватися зуміли здебільшого ті, хто зберіг холоднокровність у складній обстановці.

На сьогоднішній день точна кількість жертв, як і раніше, викликає питання. У документах фігурують цифри від 528 до 680 пасажирів на борту, з яких загинуло від 297 до 380. З понад сотні жінок врятувалися лише троє. Сучасні дослідники схильні вважати причиною цього тодішній жіночий одяг. Опинившись у воді, вона швидко намокала і через свої розміри тягла господарок на дно. Ще однією з причин великої кількості жертв називають місце аварії. Навіть ті, хто зумів скористатися рятувальними засобами і дістався бурхливим морем до берега, опинялися на голих скелях. Людям доводилося дертися по них нагору на висоту семи-восьмиповерхового будинку.



Предмети, підняті дайверами із затонулого RMS Tayleur

Загибель RMS Tayleur тривалий час залишалася однією з найбільш обговорюваних катастроф. Почасти це було з кількістю жертв і поєднанням безлічі непередбачених причин, що й призвели до трагедії. Сам корабель знову було знайдено ірландськими дайверами в 1959 році. З 17 метрів кістяка, що лежить на глибині, вже піднято чимало артефактів, які зараз демонструються в музеях. Проте, з сучасного погляду, загибель цього кліпера мало відома і натомість трагедії «Титаніка». Навіть з огляду на те, що знаменитий лайнер належав тій же компанії і загинув із схожих причин.