Незаслужено забутий подвиг Гертруди Вайсмюллер (8 фото)

Мільйони людей були замучені у концентраційних таборах. Ця трагедія показала виворот людської особистості і те, до чого може дійти людська жорстокість. Але ж вона показала і те, якими героями можуть стати звичайні люди.





Альберт Герінг, Януш Корчак, Ян та Антоніна Жабинські – ці імена відомі усьому світу. На жаль, не всі подвиги ставали відомими громадськості. Це несправедливо і про одну таку героїну сьогодні й йтиметься. Її звали Гертруд Вайсмюллер.



Герхард Ульріх Герцберг

Мешканка Амстердама Міріам Кізінг у 1997 році вирішила розібрати непотрібні речі на горищі своєї тітоньки. Серед мотлоху вона знайшла фото невідомого хлопця і коли Міріам запитала, хто це, то родичка відповіла, що хлопчика звуть Улі. Єврейський біженець, який жив у неї під час Другої світової війни. Міріам зацікавилася долею хлопчика: з'ясувалося, що його звуть Герхард Ульріх Герцберг - він був німецьким євреєм і опинився в Нідерландах після сумно відомої Кришталевої ночі (1938 рік). Сім'я хлопчика втекла до Куби, він не зміг до них приєднатися і у 1943 році був убитий. За кілька днів до свого шістнадцятиліття.





Кришталева ніч

Міріам раптово замислилася, а що було з тими тисячами дітей-євреїв, які рятувалися від Голокосту в Нідерландах? Кизинг почала вивчати все, що було доступно на той момент і наприкінці свого дослідження дізналася історію, про яку всі чомусь забули.

Після Кришталевої ночі, коли протягом двох днів нацисти знищували тисячі єврейських будинків, синагог та підприємств, принагідно побиваючи тих, хто ними володів, уряд Англії офіційно підписав дозвіл на в'їзд єврейських дітей.

З 1938 по 1940 майже десять тисяч дітей були врятовані.



Адольф Ейхман на суді

2 грудня транспорт із першою партією дітей приїхав до Англії. Організацією процесу займалася Гертруда Вайсмюллер і вона зважилася зробити те, на що погодився б далеко не кожен – вона вела переговори із самим Адольфом Ейхманом. Його прозвали "архітектором Голокосту".



Гертруда Вайсмюллер

Вайсмюллер народилася в невеликому місті Алкмар, у сім'ї швачки та фармацевта. Подорослішавши, вона перебралася до Амстердама і коли почалося безумство Третього Рейху, просто не змогла залишатися байдужою.

Її вчинок - це приблизно те саме, як зайти в клітку до тигру. Ейхман вдосталь знущався з Гертруди, включаючи сексуальні домагання, але вона не зламалася, стійко витерпіла всі знущання і вони, нарешті, перейшли до обговорення насущного питання. Ейхман зрозумів, що Гертруду не можна зламати і він здивувався її сміливості та твердій переконаності у своїх діях. Вони дійшли домовленості, що якщо Вайсмюллер зможе вмовити єврейських батьків посадити дітей на суботній поїзд, то вона може їх забрати. Справа в тому, що євреям у суботу мандрувати суворо заборонено. Але поїзд, відправлений Гертрудою, був заповнений дітьми вщерть.



Йооп Вайсмюллер, чоловік Гертруди, не стояв осторонь – він активно допомагав своїй дружині у її нелегкій справі. Жінка вивозила євреїв до Голландії, де було організовано тимчасовий притулок. Когось розміщували у дитячих будинках, когось відправляли до родин, когось Гертруда поселила у своєму будинку.

10 червня 1940 року Німеччина напала на Нідерланди, Вайсмюллер максимально швидко повернулася з Парижа, де перебувала з місією і змогла організувати виїзд тих єврейських дітей, що залишилися. Це був 74 по рахунку поїзд.

Вайсмюллер негайно схопило гестапо і почалися допити. Але вони так і не змогли довести хоч щось протизаконне та відпустили жінку. Вона знову розпочала свою діяльність із порятунку єврейських дітей і до 1944 року змогла витягнути п'ятдесят дітлахів – вони мали виїхати до Освенціму.



Врятовані діти виходять із поїзда

Коли війна закінчилася, Вайсмюллер побачилася з однією з врятованих дівчаток. Вона розповіла, що її мама та тато загинули під час Голокосту і для Байталмі-Шпіро, Гертруда стала другою матір'ю. Та вона й сама називала підопічних своїми дітьми. Її регулярнозапрошували на весілля врятовані з Німеччини, які вже виросли діти.



Погодьтеся, масштаби її діяльності вражають, проте за межами Нідерландів про Гертруду Вайсмюллер мало хто знає, адже вона практично сама зробила вчинок, який мали зробити все. Але вони не зробили.

Вона ніколи не прагнула всесвітнього визнання, а ті, кого вона врятувала, були дітьми, багато зовсім маленькими, вони навіть її ім'я не могли потім згадати.

Але вже перед смертю (1978 рік), коли Гертруде було 82 роки, її представили до нагород. У 1966 році Всесвітній центр пам'яті про Голокост вписав її ім'я до списку "Праведників народів світу". Медаль Червоного Хреста, орден Святого Георгія Антіохійського і не лише.

Гертруда вже не побачить того, що про неї писали у Меморіальному музеї Голокосту та Фонді Шоа (Університет Південної Каліфорнії). Але ця жінка ні на що не розраховувала, вона просто робила те, що хотіла – рятувала людські життя.