Щасливого годинника не спостерігає: унікальний народ пірахан, який живе лише сьогоднішнім днем (16 фото)
Незважаючи на те, що в розпорядженні сучасної людини практично безмежний доступ до величезного багажу знань, можливість подорожувати, пізнавати нові культури та обмінюватися досвідом з іншими народами, на планеті Земля все ще достатньо куточків, про які людина розумна або зовсім нічого не знає, або знає , але тільки з чуток – десь колись побачив/почув/прочитав 
. А тим часом, саме там, у віддалених областях, так би мовити, на лоні природи, часто проживають справді унікальні люди, які здатні здивувати розпещеного сучасного обивателя своїм ставленням до життя. 
Народ пірахан
Сьогодні я розповім вам про пірахан чи піраха – дивовижний народ, який живе на річці Маїсі в сучасній Бразилії, який живе лише сьогоднішнім днем. Представники цього народу не мають уявлення про день вчорашній та завтрашній, оскільки для них існує тільки сьогодні – тут і зараз; вони не ведуть календарів, не стежать за часом, не запасають їжу на користь, кожні два роки змінюють собі імена і дуже боятися нічного сну. 
Народ пірахан
Чисельність народу пірахан, головним заняттям яких є полювання і збирання, дуже невелика - всього 400 чоловік, проте вчені всього світу, від етнографів до лінгвістів, виявляють до представників цього народу вкрай великий інтерес, викликаний насамперед їхньою мовою. 
Народ пірахан
Справа в тому, що при доскональному вивченні мови народу пірахан, дослідники дійшли висновку, що ця мова не змінюється в часі, тобто нею можна говорити лише про те, що відбувається тут і зараз. І ця особливість робить мову пірахан ближчою до способів комунікації тварин, ніж сучасних людей. 
Народ пірахан
Ще одна особливість життя пірахан, що викликає у вчених всього світу непідробний інтерес, полягає у здатності цього народу обходитися без сну. Ні, звичайно ж, зовсім без нічного відпочинку не може прожити жодна, навіть найунікальніша людина – зрештою, вона або впаде без сил і засне, або впаде мертво – варіантів небагато. 
Народ пірахан
Так ось, представники народу пірахан намагаються скоротити кількість часу, проведеного уві сні, до мінімуму. Вони відверто бояться тривалого сну, оскільки вірять, що цей процес є вкрай небезпечним: по-перше, сон забирає сили, по-друге – молодість. Індіанці пірахан вірять, що, прокинувшись після тривалого сну, людина стає зовсім іншою. 
Народ пірахан
Крім того, страх перед сном має і виключно практичний характер. Ліси Амазонки, як не важко здогадатися, буквально кишать всілякими небезпечними і здебільшого отруйними тварюками, тому міцний і тривалий сон робить людину вразливою перед силами природи. 
Народ пірахан
До речі, особливість мови говорити лише про те, що відбувається тут і зараз, поширюється і на повсякденне життя народу. Індіанців пірахан якнайкраще характеризує відомий вислів «щасливих годинників не спостерігає», оскільки вони дійсно не стежать за часом, у них немає якогось конкретного порядку денного, до якого вони б вважали дні, години або хвилини, вони ніколи нікуди не поспішають і не мають жодного уявлення про те, що буде завтра, оскільки живуть сьогоднішнім днем. 
Народ пірахан
І так, важливий момент: вірять індіанці пірахан лише тому, що бачать на власні очі. До речі, саме цей життєвий принцип не дозволив місіонерам, які прибули на їхні землі у 50-х роках минулого століття, прищепити індіанців інтерес до Біблії та християнства загалом. Місіонери розповідали представникам народу пірахан про порятунок душі в далекому майбутньому, але це не мало сенсу, адже для них ніякого майбутнього не існувало. 
Народ пірахан та американський лінгвіст Деніел Еверетт
Місіонери розповідали індіанцям про Христа та його діяння, проте ніхто з аборигенів не зміг цього зрозуміти, бо жодного Христа ніхто з них на власні очі не бачив. До того ж місіонери не зустрічали його особисто, а як тоді їм можна вірити?! Більше того, народ пірахан абсолютно не цікавився здобутками західної цивілізації, тому, як не складно здогадатися, просвітницька місія була з тріском провалена. 
Народ пірахан та американський лінгвіст Деніел Еверетт
І, тим щонайменше, не можна категорично стверджувати, що народ пірахан немає взагалі уявлення про перебіг часу. Справа в тому, що за традицією кожні два роки представники цього народу змінюють собі ім'я, що відповідає початку нового періоду в їхньому житті. З чого випливає, що все-таки якесь розуміння часу у них є… якось вони відміряють ці два роки до наступної зміни імені! 
Народ пірахан
І у зв'язку з таким плаваючим уявленням про поняття «час», у народу пірахан практично повністю відсутня звичка запасати їжу про запас. А з іншого боку, навіщо відкладати їжу на завтра, якщо її можна з'їсти сьогодні? Живемо тут і зараз! 
Народ пірахан
Тому індіанці пірахан їдять відразу всю спійману рибу та всі зібрані фрукти та горіхи. І в цілому, ставляться до їжі дуже філософськи, не вважаючи її чимось необхідним і тим більше життєво важливим. Чи не поїв сьогодні? Нічого страшного! Співаєш завтра ... ну, або коли з'явиться можливість. Їжа для народу пірахан схожа на сон: вони не люблять витрачати на неї багато часу, їм це просто не потрібно і нецікаво! 
Народ пірахан
Але що, на мою думку, особливо важливо, у житті індіанців пірахан немає такого поняття, як «приватна власність». Будинок, речі, предмети побуту, знаряддя праці та полювання, одяг і навіть земля – все це спільне, і кожен може брати те, що йому потрібно зараз. Їжа – будь ласка, одяг – ласкаво просимо, земля – користуйтесь на здоров'я! 
Народ пірахан
Ну а ліс і річка і поготів спільні, адже на цих територіях видобуваються необхідні для всього племені ресурси та їжа. А коли все спільне, то й що таке ворожнеча, заснована на розділі та розподілі благ, індіанцям пірахан невідомо, тому вони вважають себе найщасливішими людьми на планеті. І не посперечаєшся… 
Народ пірахан
