Острів Хасіма: покинутий Клондайк (8 фото)

У 1810 році японські рибалки пропливали біля острова в Східно-Китайському морі і вирішили зупинитися біля його берега. Острівець був всього шість гектарів і на ньому крім рослин були тільки птахи, що влаштувалися на деревах і скелях.





Рибалки висадилися на Хасиму і з подивом знайшли на безлюдному острові камені, що нагадували вугілля. У ті часи він вважався такою самою коштовністю, що й алмази. Радісні чоловіки, прихопивши з собою кілька камінців і поїхали додому. Каміння виявилося справжнісіньким вугіллям і чудово горіло, тому рибалки стали регулярно швартуватися біля острова, щоб поповнити запаси.



Минуло понад п'ятдесят років, перш ніж про Хасима дізналися люди впливові, а на той момент рибалки там самотужки прорили скромні шахти. Вугілля, до речі, не зникало, його поклади йшли пластами на глибину.

На Хасіму з'явилася компанія "Фукахорі" і була вражена обсягами вугілля. Вони негайно заклали шахту (36 метрів завглибшки) і почали добувати вугілля вже у промислових масштабах. Але незабаром "Міцубісі", організація багатша і впливовіша, придбала весь острів, разом із правами на видобуток вугілля.





Вони заклали ще дві шахти: одна була глибиною 200 метрів, а інша – 600 метрів. Почалася активна кампанія з найму робітників.

Наприкінці 19 століття на колись відокремленому острові стартує глобальна метушня: для шахтарів та їхніх рідних будують будинки, лікарня, школи, відкриваються магазини, на Хасіму починається постійне постачання їжі та води.

Першу багатоповерхівку на острові збудували 196 року. І вона ж стала першою залізобетонною житловою конструкцією, за якою почали поступово зносити дерев'яні побутовки, поставлені нашвидкуруч, і будувати інші багатоповерхівки, обладнані спеціальним захистом від вітру та шторму.



1950 рік

Місця на острові було мало і територію використали грамотно: вулиці між будинками були вузенькі, але проектувальники примудрялися навіть будувати поряд з будинками скверики та двори, щоб мешканці могли розслабитись після роботи.

Острів тоді ж отримав друге ім'я - Гункандзіма (переклад - "Острів-крейсер")



Але, за видимого благополуччя, умови роботи в шахтах були, звичайно ж, далекі від ідеалу. Щоб працівники не обурювалися, то для них збудували будь-які гральні будинки, кінотеатр, басейн, бари з якісним алкоголем, лазню та навіть заклади, де можна було провести час із гарними дівчатами. Вже обговорювалося запровадження соціальних пакетів та медичного страхування.

Але тут спалахнула друга японо-китайська війна. І острів замість шахтарського містечка перетворився на форт: на ньому будували фортифікаційні споруди, а замість робітників на контракті почали відправляти до шахт військовополонених. Авіаударом рознесло одну з шахт, де на той момент було багато людей. Усі вони загинули.



Війна закінчилася і острів почали намагатися відбудувати заново. У певний час Хасіма став дуже спокусливим об'єктом для мігрантів і вже до 1960 його населяла рекордна кількість осіб - 5260.

Але найгустонаселенішим місцем на землі він пробув недовго. Вугілля стало вичерпуватися і добувати його стало просто нерентабельно. Плюс весь світ уже переходив на нафту, що дешевшала з кожним роком. Робочих місць поменшало і люди почали їхати.



Фінал історії Хасіми настав 1974 року.

Вугільні шахти підірвали та видобуток вугілля повністю припинили. Усі школи та магазини закрили, а квартири у багатоповерхівках спорожніли. Через рік останні мешканці острова назавжди залишили його.

Сьогоднішня Хасіма стала покинутим островом, з якого сотнями порожніх очних ямок дивляться вдома. Його на довгий час закрили для будь-яких відвідувань і лише у 2009 році туди почали привозити охочих помилуватися похмурим видовищем. Водять екскурсантів суворим маршрутом - це приблизно по третині острова. Усередину будівель нікого не пускають, що стає предметом безлічі всяких домислів та фантазій. Але влада каже, що це пов'язано з безпекою людей, бо всі будинки та установи вже напівзруйновані і можуть осипатися будь-якої миті.



Сталкерів, звичайно ж, не зупиняють заборони і ночами вони періодично припливають на Хасіму, щоб пробратися в глиб острова.

Особливо їх приваблює об'єкт, названий "Сходи в пекло". Крутий підйом до вже зруйнованого храму, а за ним слідує теж крутий спуск у нескінченний лабіринт вулиць колишнього шахтарського містечка, куди практично ніколи не потрапляє сонячне світло.