Трагедія на Рамрі: наймасовіша атака крокодилів або фейк, що прижився? (8 фото)

Крики розпачу та болю в ніч на 19 лютого 1945 року переривало лише тихий методичний рух щелеп. На острові Рамрі - найбільшому острові на всьому узбережжі Ракхайна та в М'янмі, тоді загинуло близько 1000 людей. Смертю болісною та страшною.





Друга світова наближалася до кінця. Але японці продовжували вести активні бойові дії у Південно-Східній Азії. У січні на берег висадилися британсько-індійські війська. Військові планували створити на Рамрі авіабазу, але не знали, що на острові знаходиться близько тисячі японських солдатів – 121 диверсійний корпус.



Британські війська висаджуються на берег острова Рамрі, 21 січня 1945 року

Сили були нерівні, і невдовзі японці опинилися в оточенні. Здаватися горді відмовилися і повільно відступали в саму глибину острова. Страждаючи від укусів комах, плазунів, помираючи від ран, спраги та голоду.

Щоб вирватися з каблучки, японцям потрібно було подолати близько 15 кілометрів мангрових боліт. Принаймні так стверджував очевидець тих подій – канадський натураліст Брюс Райт. Відповідно до його версії, з тисячі солдатів у живих залишилося всього кілька десятків. Інші зустріли болісну смерть у пащі гребнистих крокодилів, якими рясніла трясовина.





Японські війська перетинають річку в Бірмі хитким мостом. Японці були добре навчені ведення бойових дій у джунглях і витримували поневіряння у суворих умовах під час свого наступу у Бірмі

З настанням ночі британці, які вели спостереження з пагорба, жахнулися від того, що відбувалося. Ікласті рептилії забирали людей у каламутну жижу. То там, то тут лунали крики. А коли товариші кидалися на допомогу людині, що впала, то їх осягала та ж доля. В результаті з 1215 досвідчених відмінно підготовлених безстрашних бійців живих залишилося менше 20. Британці благополучно полонили ворогів, що залишилися. Але навіть для допиту ті виявилися непридатними – у такому глибокому стані шоку вони були.

Було чи небуль?



Гребінчастий крокодил

Так крокодили, не знаючи того, допомогли британській армії. А випадок потрапив до Книги рекордів Гіннесса. Ось тільки в сучасних реаліях дедалі більше дослідників почали виявляти до цієї кривавої історії скептицизм. Так, британський історик, біограф і журналіст Френк Маклінн у своїй роботі, тема якої якраз Бірманська кампанія, ставить під сумнів розповідь Райта. Оскільки не збереглося жодних документальних підтверджень його перебування на острові у вказаний проміжок часу.



Брюс Райт

До того ж складно повірити у перебування у болотах такої величезної кількості крокодилів. Адже їм потрібна їжа, якої в тих умовах просто не було у потрібній кількості. Адже не кожен день вони японців поглинали?

Плюс до цього, ні у звітах британських військових, ні у спогадах небагатьох японців, що вижили, немає позначок або згадок про масовий напад крокодилів.



Френк Маклінн

2016 року острів відвідав доктор Сем Вілліс. Він також вивчив архіви і дійшов висновку, що якщо жертви і були, то їхня кількість явно перебільшена. Через рік на основі розслідування National Geographic було знято документальний фільм. Після його виходу острів знову потрапив до Книги рекордів як місце наймасовішого вбивства людей крокодилами.



Кумедний фотошоп

Представники видання прокоментували рішення тим, що вони не мають приводу не довіряти спогадам натураліста. Але якщо буде надано нові документально підтверджені докази, то рішення, безумовно, буде переглянуто.



Чи була насправді крокодиляча різанина?