“Валькірія”, “Замком по морді” та інші прізвиська та досягнення затятої революціонерки Лариси Рейснер (4 фото)

Родом із професорської сім'ї, вона залишила комфортне життя та закрутила романи з найпомітнішими діячами більшовицького руху.





Рейснер була красива та розумна. Писала непогані вірші та любила читати їх у поетичних салонах. Рано захопилася чуттєвими справами та зустрічалася з поетом Миколою Гумільовим, він називав її "Лері".



Лариса Рейснер

Коли пролунала революція, “Лері” не залишилася осторонь: поміняла дорогі вбрання на шкірянку, сунула за пояс наган і стала комісаром на Балтійському флоті. З чого раптом така зміна і таке важливе призначення?

Можливо, справа в талантах революційної фурії, а може й тому, що на той час вона стала коханкою Лева Троцького і колесила з ним країною на бронепоїзді. А потім почала зустрічатися і жити з Федором Раскольниковим – комісаром морського Генерального штабу.

Тоді у Лариси і з'явилися звучні прізвиська - наприклад, "Замком по морді". Справа в тому, що Раскольникова іноді називали просто: комісар з морських справ. Рейснер була його жінкою, тому жартома її називали його замом. Значить скорочено її посада звучала як "Замком по морді".



Але були й поетичні клички: “Чайка революції”, "Валькірія" - так її іноді називали старі більшовики, у них вона користувалася певною вагою та повагою. Чого не скажеш про заможних жителів Петрограда - як тільки Рейснер набрала чинності знайшла впливових чоловіків, то відразу почала трясти колишніх багатіїв, відбирати в них цінності та виганяти товстосумів із їхніх квартир.

Але тривало це недовго. У 1921 році Лариса вийшла заміж Федора Раскольникова (на той час його призначили послом в Афганістані) і поїхала з ним у Кабул. Але і з ним вона не стала розсудливою, незабаром дама кинула чоловіка та поїхала до Німеччини з Карлом Радеком – журналістом, членом ЦК, ідеологом товариства "Геть сором!" У Німеччині Рейснер влаштувалася кореспондентом “Известий” та описувала повстання в Гамбурзі та інші значущі події.



Невідомо, як склалася її доля далі. Лариса була строплива, владна і за словом у кишеню не лізла – тож майбутнє було дуже туманно. Але про це ми вже ніколи не дізнаємося - 1926 року Рейснер підхопила тиф, лягла і невдовзі померла.