Звідки взялися рейки на дні Бурлинського озера (6 фото)

Бурлінське озеро на Алтаї є солоним і як мінімум з середини 18-го століття тут видобувають кухонну сіль промисловим методом. На березі озера з давніх-давен стоїть селище Бурсоль, а саме озеро потрапило до ряду тих, що часто називають "Рожеве".





Рейки, що йдуть у Бурлінське озеро

Щодо історії, то, кажуть, саме бурлінську сіль подавали до царського столу ще з часів Катерини Другої. Солоне озеро було відомо і до цього - можливо це історична байка, але вважається, що Петро Перший називав це місце "Царською сільничкою".

А ось назва "Рожеве" з'явилася тому, що вона забарвлюється в близькі до цього кольору відтінки влітку, а причиною є вид дрібних рачків, що мешкають тут – Artemia salina. Вони виділяють певний пігмент під дією сонячного світла, причому так виходить, що чим більш сонячно і тепло, тим виділяється пігмент яскравіше.



Потяг їде рожево-червоним Бурлінським озером.

Тому і озеро може в цей період мати колір від блідо-рожевого до малинового чи майже червоного. Саме цього літнього У період тут особливо багато туристів. Які, до речі, приїжджають не просто помилуватися незвичайним водоймою, але і на лікування – користь від солоних озер для здоров'я всім відома.

Зазвичай щільність води в солоних озерах порівнюють із Мертвим морем - з цього приводу часто пишуть, що концентрація солі в Бурлінське озеро вище, хоча це не зовсім так. Може бути влітку, коли випаровується більше води та концентрація солі в озері збільшується.





Туристи гуляють Бурлінським озером

Втім, солоність води зазвичай ще оцінюють неможливістю. потонути в ній - так от, у Бурлінському озері потонути дуже складно. І справа не тільки в щільності води, а й у глибині самого водоймища - максимум 2,5 метра в найглибшому місці, яке треба ще пошукати.

А так, кажуть, майже все озеро тут можна пройти пішки від берега до берега. Щоправда, це не швидко – розміри озера складають приблизно 6 на 8 кілометрів. Але теоретично озером можна ще й проїхати – поїздом рейками. Звучить дивно, але дном Бурлинського озера на насправді прокладено рейки.



Хоч рейки і у воді, ходити ними теж заборонено

Вони ведуть до центру озера (до речі, місцеві жителі зазвичай його називають просто Бурсоль, як і селище), де концентрація солі набагато вище, ніж біля берегів – а від центру сіль у кількох вагонах везуть до березі. При цьому складається враження, що поїзд їде прямо водою – і це "паровозик" є однією та головних "візитних карток" Бурлінського озера.

Втім, це ще не всі особливості цього поїзда. Його часто порівнюють із комбайном, тому що він у певному сенсі збирає сіль з дна, складає її у вагончики і їде рейками прямо на солепереробне підприємство. Це таке ось ноу-хау алтайських майстрів.



Потяг із щойно зібраною з дна озера сіллю

Є тут і приватний промисел, який має такий вигляд: місцеві жителі приїжджають на автомобілях із причепами, просто вантажать сіль лопатами та їдуть. Потім сіль просто здається за певною ціною – кажуть, для багатьох тут це чи не єдине джерело прибутку.

Втім, є ті, хто воліє не здавати по 100 кілограм, а фасувати сам – одразу, на березі, туристи можуть купити на згадку вже висушену та упаковану сіль із Бурлинського озера.



Так "приватні підприємці" збирають сіль на Бурлінському озері