Він міг би легко взяти на борт Емпайр Стейт Білдінг та Ейфелеву вежу. Але його вантаж – нафта на суму $195 мільйонів. Він пережив кількох господарів і має вже четверте ім'я. Його підбивали ракетами та різали навпіл. І все ж таки — понад 20 років він залишається найбільшим судном на планеті.
Історія цього судна почалася в Японії в 1976 (деякі джерела чомусь вказують 1975) на верфях компанії Sumitomo Heavy Industries.
Тоді наш герой народився під скромним серійним номером «1016» і було передано якомусь грецькому судновласнику, який і дав танкеру перше справжнє ім'я Seawise Giant.
Цікаво, що тоді танкер ще не був такий великий. Майже. Його вантажопідйомність дорівнювала 480 тисяч тонн (типові сучасні супертанкери вміщують 280 тисяч тонн).
Плавав він років зо три, і дуже скоро корабель продали новому власнику, який замовив його збільшення. Японські суднобудівники розрізали та наростили судно, на що пішло багато часу.
Нарешті 1981 року танкер був знову готовий до роботи. Вварені додаткові секції корпусу збільшили його дедвейт (місткість) до 564 тисячі 763 тонни нафти, інакше — до 658 тисяч 362 кубічних метрів.
До речі, від моря цю нафту відокремлює лише один сталевий борт завтовшки 3,5 сантиметра.
Повна водотоннажність монстра після реконструкції досягла 825 тисяч 614 тонн, що поряд з розмірами зробило його найбільшим судном, яке коли-небудь плавало на Землі.
Розміри. Це треба уявити, бо немає таких потрібних знімків, що дозволяють відчути масштаб супертанкера.
Його довжина - 458,45 метра, ширина - 68,86 метра (у інших морських суден довжина менше), осаду під вантажем - 24,61 метра.
Не лише «Титанік», а й сучасні круїзні гіганти, які перевершують «Титанік» за всіма розмірами, — на тлі цього танкера просто не вражають. Турбіни потужністю 50 тисяч кінських сил розганяють танкер з повним навантаженням до 13 вузлів (приблизно 24 кілометри на годину).
Цікаво, що екіпаж судна налічує лише 40 осіб.
Очевидно, що танкер такого розміру дає можливість вельми економно (в розрахунку на одну тонну нафти) доставляти чорне золото до пункту призначення.
Щоправда, ось невдача — з повним навантаженням цей танкер не може проходити через Ла-Манш, Суецький та Панамський канали, як і швартуватися у більшості великих портів світу.
Здавалося б, за своїми геометричними розмірами він міг би зробити цей фокус. Але тут грає велику роль безпека.
Вдумайтесь: гальмівний шлях гіганта становить 10,2 кілометра, а діаметр розвороту перевищує 3,7 кілометра! Отже, серед інших суден, що снують на цих акваторіях, цей супертанкер — що слон у посудній крамниці.
Коли ж танкер потрібно підвести до нафтового терміналу, його беруть на буксир і тягнуть дуже повільно. Легко уявити, що може статися при помилці у маневруванні судна вагою майже мільйон тонн.
За час свого життя танкер-надгігант поміняв кілька господарів і не раз міняв ім'я спочатку на Happy Giant, потім на Jahre Viking.
Нещодавно танкер побував у сухих доках у Дубаї, отримав нове обладнання та перетворився на так звану «плаваючу одиницю зберігання» (Floating Storage and Offloading unit) для нафти. При цьому корабель перейменували на Knock Nevis. Належить судно норвежцям, а працює у водах Катару.
Цікаво, що в 1986 році іракський винищувач випустив унікальний танкер, який тоді знаходився майже в Перській затоці (а точніше — у протоці Strait of Hormuz, що лежить між Іраном і ОАЕ, що веде в затоку) протикорабельну ракету Exocet.
Танкер не загинув, але вийшов із ладу. Лише 1989 року його реанімували судноремонтники Сінгапуру, замінивши 3,7 тисячі тонн підкореної сталі.
