60 років тому зійшов на воду криголам "Ленін" - перший у світі атомний надводний корабель. "Ленін" став головним у особливому класі вітчизняних судів, які проводять своє життя серед арктичних льодів, на складних трасах Північного морського шляху.
Перший у своєму роді.
5 грудня 1957 року погода в Ленінграді стояла не "крижана": морозив холодний дощ, що перемежувався налітаючими зарядами мокрого снігу. Верфі суднобудівного заводу імені Андре Марті (пройдуть лічені дні, і він поверне собі історичне ім'я "Адміралтейський завод") спускали на воду криголам "Ленін" - перше в світі надводне судно з ядерною енергетичною установкою.
Постанова про будівництво атомного криголама була прийнята Радою міністрів СРСР 20 листопада 1953 року. Необхідність у такому криголамні відчувалася дуже гостро. Запасу палива діючим у середині XX століття дизельним криголамам вистачало максимум на місяць ходу, що було недостатньо для північної навігації. Тому потрібно судно, яке могло б супроводжувати каравани суден більш тривалий час. Атомний криголам у середньому може працювати на трасах по 6-8 місяців без перерви, а за наявності особливих завдань і до 12-14 місяців.
Після ухвалення рішення, проект був відданий у розробку Центральному конструкторському бюро № 15 (ЦКЛ-15, зараз ВАТ "ЦКЛ "АЙСБЕРГ"), очолив розробку головний конструктор Василь Неганов.
Під керівництвом вченого Ігоря Африкантова проектувалась атомна установка. Форма обводів корпусу відпрацьовувалася в льодовому басейні Арктичного та Антарктичного науково-дослідного інституту. Суднові турбіни створювалися на Кіровському заводі, головні турбогенератори для криголаму будував Харківський електромеханічний завод, гребні електродвигуни - ленінградський завод "Електросила".
Всього для будівництва атомного криголаму "Ленін" було задіяно 30 науково-дослідних інститутів, 60 конструкторських бюро та понад 200 промислових підприємств. Керував цією об'ємною роботою фізик Анатолій Олександров, батько першого атомного підводного човна, який був прийнятий на озброєння роком раніше.
Перший у своєму роді... У цьому звичному з дитинства формулюванні теж криється підступ часів боротьби двох систем. Ігор Курчатов у грудні 1946 року теж запустив "перший у Європі атомний реактор" - тому що перший реактор як такий був уже запущений в США. Перший же корабель з атомною силовою установкою теж зробили в США. Це був підводний човен "Наутілус".
Радянський Союз, зробивши ставку на створення атомного криголаму, вирішив одразу два завдання: відпрацював застосування реакторів на надводному флоті і ввів у стан корабель, потребу в якому для арктичної навігації було зовсім неможливо переоцінити.
Закладка криголама "Ленін" відбулася 24 серпня 1956 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) на Адміралтейському заводі. 5 грудня 1957 року він був спущений на воду і добудовувався біля стіни заводу. Торішнього серпня 1959 року відбувся фізичний пуск реакторів. 12 вересня атомохід вийшов на ходові випробування у Фінську затоку.
Першим капітаном криголама став Павло Пономарьов.
3 грудня 1959 року відбулося успішне завершення випробувань атомного криголаму "Ленін", на якому було піднято державний прапор СРСР. З цієї дати ведеться відлік не тільки біографії першого атомного криголаму, вона відзначається як День народження вітчизняного атомного криголамного флоту.
Атомохід "Ленін" поєднував у собі всі останні досягнення радянської наукової думки, при його спорудженні була використана нова, особливо міцна корпусна сталь, застосовані нові види напівавтоматичного та автоматичного різання та зварювання. Одним із оригінальних технічних рішень криголама "Ленін" стала диферентна система. Дизельні криголами нерідко застрявали у льдах, не тільки носом або кормою, але і бортами. Щоб уникнути такої небезпеки, на атомоході були встановлені спеціальні баластові цистерни; якщо криги затискали судно, вода перекачувалася з одного борту на інший. Криголам послідовно кренився, розсовував і ламав лід. Подібна система була на носі і на кормі, тобто при необхідності судно могло збільшувати тиск на лід і по ходу руху корабля.
Атомний криголам "Ленін" — гладкопалубне судно довжиною 134,0 метра, шириною 27,6 метра, висотою борту 16,1 метра і водотоннажністю 16,0 тисяч тонн (без баласту) з подовженою середньою надбудовою та двома так| частини - злітно-посадковим майданчиком для вертольотів льодової розвідки. Має — в центральній частині — ядерну паропродуктивну установку водо-водяного типу, що виробляє пар для чотирьох головних турбогенераторів. Останні живлять постійним струмом три гребні електродвигуни, що приводять в дію три гребних гвинти (два бортових і один середній) особливо міцної конструкції. Потужність силової установки - 32,4 мегавата (44,0 тисячі кінських сил). Максимальна швидкість на чистій воді - 18,0 вузла (33,3 кілометра на годину) і два вузла (3,7 кілометра на годину) у льдах товщиною більше двох метрів.
Екіпажу були створені хороші побутові умови для тривалого арктичного плавання. Каюти розраховані на одного-двох людей. На судні розташовувалися сауна, музичний салон з роялем, бібліотека, зал для перегляду кінофільмів, курильний салон. Інтер'єр атомоходу був повністю оброблений карельською березою та кавказьким горіхом.
Повністю забезпечувалася радіаційна безпека особового складу криголама і навколишнього середовища. Атомохід був сконструйований таким чином, що товстий шар води, сталеві плити та бетон надійно захищали обслуговуючий персонал від радіації.
Вже в процесі свого першого використання криголам "Ленін" продемонстрував чудову працездатність, завдяки чому вдалося суттєво збільшити період навігації. Перша арктична навігація атомного криголама почалася 19 серпня 1960 року і тривала три місяці 10 днів. За цей час він пройшов понад 10 тисяч миль, з яких близько семи тисяч — у важких льодових умовах, провів через Карське море і море Лаптєвих 92 судна.
Головною подією наступної арктичної навігації 1961 року для екіпажу "Леніна" стало забезпечення висадки на крижину полярників дрейфуючої станції "Північний полюс-10". Попередні полярні станції висаджувалися на лід з допомогою літаків.
Всього за перші шість років експлуатації криголам пройшов понад 82 тисячі морських миль і самостійно провів понад 400 суден. За цей час на крижалі в процесі дослідної експлуатації ядерної енергетичної установки виявились її конструктивні недоліки, проблеми комплектації та компонування обладнанням. Крім того, були випадки виходу обладнання з ладу.
У 1966 році за результатами експлуатації було прийнято рішення замінити стару триреакторну атомну паропровідну установку на більш досконалу двореакторну. Заміна ЯЕУ криголама "Ленін" пройшла в 1967-1970-х роках на підприємстві "Зірочка" у Сєверодвінську. Для цього був розроблений спеціальний спосіб агрегатного видалення всієї атомної установки в зборі без порушення її герметичності в місці поховання через отвір, прорізане в днище корабля. Подібне агрегатне вивантаження реакторного відсіку криголама дозволило скоротити терміни демонтажу установки і витрати на нього, виключити можливість радіаційного опромінення персоналу.
Для вписування і стикування нової реакторної установки в корпус криголама з 675 приміщень судна 204 були сформовані знову або повністю переобладнані. При модернізації було встановлено 6,2 тисяч одиниць нових механізмів та обладнання, з них понад 30 головних зразків основного обладнання. Після проведення всіх робіт було підписано приймальний акт, і 21 червня 1970 року криголам "Ленін" вийшов в арктичну навігацію.
Того ж року атомохід і його екіпаж розпочали першу продовжену навігацію на головній трасі Севморшляху Мурманськ-Дудинка-Мурманськ. Через півроку криголам здійснив надранній високоширотний перехід по Північному морському шляху до порту Певек. У 1976 році він здійснив перший Ямальський експериментальний рейс до Мису Харасавей.
Криголам на п'ять років перевищив відпущений йому проектом термін експлуатації і відпрацював на льодових трасах 30 років. За цей час було проведено у льдах Арктики 3741 транспортне та криголамне судно, пройдено 654,4 тисячі морських миль (у тому числі 563,6 тисячі – льдах) — відстань, яка становить 30 навколосвітніх подорожей по екватору.
Атомохід "Ленін" підтвердив, що його можливості в арктичних широтах значно більші, ніж у будь-якого іншого судна на планеті, за час своєї експлуатації він встановив не один світовий рекорд. В результаті введення в лад атомного криголаму навігація в західному районі Арктики була продовжена з трьох до 11 місяців.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1974 року за великий внесок у забезпечення арктичних перевезень народно-господарських вантажів та використання атомної енергії в мирних цілях атомний криголам «Ленін» нагороджений орденом Леніна.
Іноземні делегації відвідували криголам ще під час його будівництва та випробувань. На його борту побували кубинський лідер Фідель Кастро, прем'єр-міністр Великобританії Гарольд Макміллан і тоді ще віце-президент США Річард Ніксон.
У судновому журналі можна побачити автографи Юрія Гагаріна, а також Олександри Пахмутової. На роялі криголама вона вперше виконала пісню "Втомлений підводний човен".
Криголам був виведений зі складу "Атомфлоту" тільки в 1989 році, і те, як повідомлялося, швидше під тиском перебудовної радіофобії, викликаної чорнобильською катастрофою, ніж з реальних інженерних міркувань.
Над ним нависла загроза утилізації. Проте ветерани атомного криголамного флоту, громадські діячі Мурманська зуміли відстояти його від знищення. Держкорпорація "Росатом", якій з 2008 року належить атомний криголамний флот країни, профінансувала реставрацію атомоходу, його радіаційне очищення та постановку до причалу біля Морського вокзалу Мурманська. Після тривалих технічних заходів та реставрації 3 грудня 2009 року, у день 50-річчя вітчизняного атомного криголамного флоту, на криголамі "Ленін" було відкрито музей.
Він став першим вітчизняним судном-пам'ятником із ядерною енергетичною установкою.
