Аудіокасети в СРСР (32 фото)

27 березня 2017

Аудіокасети в СРСР. Декілька слів про аудіо касети на яких ми з вами слухали нашу улюблену музику! Котушкові магнітофони та бобіни до них у цій темі не розглядаю, тому що це ближче до аудіофілів, любителів високої якості в аудіотехніці!

На території СРСР панувала одна марка аудіокасет – знамениті касети МК-60. Назва розшифровувалося невигадливо - магнітофонна касета тривалістю 60 хвилин. Зроблені вони були на основі оксиду заліза, і їхня якість залишала бажати кращого. Коштували 4 рублі за одну касету. Зрідка траплялися касети на основі хрому, вони були помітно вищої якості і коштували дорожче.

МК - 60 ціна 4 рубля від Контак.

Втім, і за звичайними аудіокасетами МК-60 доводилося побігати, у радянських магазинах вони вільно продавалися зовсім недовго. Коли я купив свій перший касетник, то дуже швидко мені стало не вистачати тієї єдиної касети, що додавалася до магнітофона.

МК - 60 від Полімерфото. 4руб.

Касети проіснували в мене недовго. Чи то ролики в касетах були криві, чи то стрічка нарізана нерівно… загалом, після одного-другого прослуховування, стрічка в них заклинювала. Касети доводилося «розминати», постукувати, але це не завжди допомагало. Рішення було знайдено таке: касети розбиралися (точніше розламувалися вздовж, тому що радянська промисловість половинки аудіокасет склеювала, а не скручувала болтиками, як заведено у всьому світі), викидалася плівка на якій лежала магнітна стрічка і касета продовжувала працювати.

МК - 60 ціна 4 рубля

Але цим не вичерпувалась низька якість радянських аудіокасет. Плівка в касетах часто «сипалася», тобто обсипався робочим шаром, забивав головки. Касета починала рипіти. Часто деформувався чи взагалі відвалювався притискний механізм аудіокасети. Тоді його намагалися робити самостійно, а іноді просто замість нього напихали вати.

Найголовніша незручність касет виробництва СРСР – вони були тривалістю 60 хвилин, причому музичні альбоми зазвичай звучали 45 хвилин, іноді 90 хвилин. Простіше кажучи, касети тривалістю 60 хвилин не підходили під необхідні записи. А якщо врахувати, що вони ще були дефіцитом…

На щастя, в СРСР ще продавалися готові касети із записом. Не ті, що можна було купити у студіях звукозапису, а ті, що продавалися у магазині. Це касети МК-44. Тривалість – 44 хвилини. Зазвичай на них записувалися ті ж пісні, що можна було вільно купити на грамплатівках, але дешевше. А самі ці касети за рахунок запису коштували дорожче за аналогічні чисті касети.

Що доводилось робити? А дуже просто – без нормальних аудіокасет, купувалися ось ці самі касети із записом, оригінальна фонограма стиралася, а поверх записувалося те, що потрібно. Ці касети були у продажу майже завжди, тому що брали їх неохоче через відносно високу ціну (мається на увазі з розрахунку на хвилину запису). Був у цих касет і ще один плюс - вони практично ніколи не заклинювали в магнітофонах, мабуть, тому що в них використовувалося менше магнітофонної стрічки або стрічка була товстішою.

Все це було так по-радянському: зробити касету, записати на неї музику, зробити до неї сяк-так стерпну поліграфію зі списком пісень і пустити в продаж, щоб потім запис стерли, а список пісень закреслили. Так і записувалися, а згодом розмагнічувалися в масовому порядку записи Ганни Герман, Лева Лещенко та численних вокально-інструментальних ансамблів.

Одного дня сталося неймовірне - майже одного дня в магазинах СРСР з'явилися імпортні аудіокасети. Та ще які! Від 90 хвилинних "SONY", "DENON" та інших фірм ломилися полиці. Спершу їх купували цілими блоками! На них записували лише найдорожче та найближче серцю радянського громадянина – зарубіжну музику та російський підпільний блатняк. А потім радянські МК-60 просто померли для нас. Їх перестали купувати, коли зрозуміли, що японські аудіокасети – це всерйоз і надовго. До цього імпортні аудіокасети можна було купити лише у спекулянтів по 25 рублів за касету. Нині ці касети вільно продавалися по 9 рублів. Виявилось, що зі спекулянтами боротися легко, треба лише перемогти дефіцит.

Made in Japan касета фірми DENON