Німецький надважкий танк «Щур» (Ratte) Landkreuzer P.1000 Ratte (21 фото)

2 вересня 2016

Надважкий танк "Щур" насамперед розглядався Гітлером як німецьке «чудо-зброя», проте, за всю війну не було збудовано навіть прототипу. Слід розуміти, що при веденні бойових дій, такий монстр мав би дуже низьку мобільність, про причину низької питомої потужності двигунів і великих розмірів корпусу.

Цей надважкий танк був невразливий для звичайної польової артилерії та протитанкових мін, проте артилерія особливої потужності за бажання могла знищити його. Також конструктори не врахували можливості знищення танка «Щур» з повітря. Безумовно, навіть якби і були створені прототипи цього сталевого монстра, у будь-якому випадку проект не мав свого розвитку і як «зброю відплати» мало став у нагоді. Адже вся концепція «блискавичної війни» будувалася на стрімкому і потужному прориві, проте такий монстр, як танк «Щур», навряд чи міг розвивати хорошу швидкість, до того ж його вага не витримала б жодного мосту.

Виходить, танк міг застосовуватися виключно як опорний мобільний оборонний пункт з гарним озброєнням. Варто зауважити, що фінансування будівництва супертанку «Ratte» стало для Третього Рейху на той час недозволеною розкішшю, це стало однією з причин неможливості розвитку цього проекту.

Розробили цей амбітний проект два німецькі танкові інженери: доктор Гаккер та Едвард Гроте в 1942-1943 роках. За своєю суттю, цей надважкий танк являв собою сухопутний крейсер вагою до 1000 тонн, призначений для артилерійської підтримки і, можливо, для застосування як танк прориву.

Вперше конструктори концерну Krupp представили танк Ratte Гітлеру влітку 1942 року. Далі була зустріч конструкторів з міністром озброєнь А.Шпеєром, який запропонував привласнити цьому надважкому танку позначення «Щур» (Ratte) (P100 - це індекс, можливо, за імовірною вагою танка, був присвоєний німецькій машині перший і останній раз, що було нетипово для прототипів німецьких танків Також було вирішено, що в майбутньому всі наступні моделі суперважких танків матимуть маркування «Р»).

Передумовою до створення такого надважкого танка стали невдачі німецької армії у Росії на початковому періоді Великої Великої Вітчизняної війни. Німецькі конструктори, намагаючись знайти нестандартне рішення для цієї проблеми, запропонували Гітлеру свій проект надважкого танка «Щур», який був сприйнятий ним блискуче. Варто зазначити, що Гітлер був схильний до певного гігантизму.

Компонування супертанку «Ratte»

Судячи з креслень, німецькими конструкторами передбачалося зібрати танк Ratte за багатобаштовим принципом. Вони пропонували 5, 7 і 9 баштовий варіант цього суперважкого танка. Відділення управління знаходилося в носовій частині, бойове відділення знаходилися в середній та частково у передній частині, у кормовій частині знаходилися двигуни, системи охолодження з паливними баками. За задумом конструкторів, танк Ratte мали обслуговувати не менше 40 осіб екіпажу. У головній вежі танка знаходилися броньовані двері, через які члени екіпажу здійснювали посадку та висадку. Були також евакуаційні люки в артилерійських та зенітних вежах.

Що стосується бронезахисту танка «Ratte», то він проектувався за принципом абсолютного захисту від боєприпасів, які мали армії СРСР, Англії та Америки. Частина корпусу зварювалася, частина з'єднувалася за допомогою болтових та заклепувальних з'єднань. Передбачалося, що максимальна товщина броні танка «Щур» має становити 400 мм.

Озброєння супертанку "Ratte".

За аналогією з морськими крейсерами, танк «Щур» планували озброїти двома корабельними 28-см гарматами SKC/34, які мають бути встановлені в одній вежі. У процесі розробки була висунута ідея озброїти танк додатковою вежею з 128-мм гарматою, проте від неї незабаром відмовилися, пояснюючи тим, що танк і без цього буде добре озброєний, та до того ж, це вимагатиме збільшення екіпажу і в цілому вага танка значно зросте . Боєкомплект танка «Щур» планували зберігати у спеціальному броньованому відділенні на дні корпусу та подавати снаряди до гармат на спеціальному витягу.

[img]https://c

n15.nevsedoma.com.ua/photo/9/933/266_files/22d132cf91b036ef249e67a8edf0a47a.jpg[/img]

Для захисту від бомбардувальників і цілей, що низько летять, планувалося встановити кілька зенітних гармат Flak38 (питання про кількість цих гармат так і не було вирішено до кінця Другої світової війни, деякі джерела стверджують про 2 гармати, інші про 8 гармат).

Супертанк "Щур" з обладнанням для подолання водних перешкод

Трансмісія, двигун та ходова частина танка «Ratte».

Звичайно, для танка такої потужності була потрібна досить потужна силова установка, тому для цих цілей конструктори пропонували використовувати вісім 22-циліндрових дизельних суднових двигунів Даймлер-Бенц МВ501, які при певних оборотах розвивали потужність більш ніж у 20 тисяч кінських сил. За розрахунками конструкторів, танк Ratte міг розвивати максимальну швидкість по пересіченій місцевості 14 км/год, що цілком влаштовувало військових.

Слабким місцем проекту супертанку «Ratte» стала його ходова частина, яку німецькі конструктори так і не змогли спроектувати до кінця, оскільки вона постійно перероблялася. Існувала лише якась важлива схема підвіски, проте, схеми трансмісії немає і близько. На думку багатьох німецьких конструкторів, саме проблема ходової частини танка Ratte стала каменем спотикання у всьому проекті цього надважкого танка.

Бойового застосування танка «Ratte», як ви й здогадалися, звичайно, не було, проте припустити розвиток бойової ситуації у разі втілення в життя проекту танка «Ratte» досить складно. Жоден міст не міг витримати такої махини. Варто лише здогадуватись, скільки тонн палива цей танк мав споживати, щоб проїхати хоча б 100 км. До речі, про подолання водних перешкод конструктори запропонували наступний вихід: за допомогою спеціальних систем та обладнання танк міг форсувати річку вбрід. Цей танк став би чудовою і малорухливою метою для ворожої авіації, оскільки його було б складно замаскувати на відкритій місцевості.

Тактико-технічні характеристики надважкого танка Пацюк «Ratte»:

Оператор/виробник……………………Німеччина;

Вага ……………. Імовірно 1000 тонн;

Екіпаж……………40 чоловік;

Клас танка………..надважкий;

Рік розробки/створення………..1942-1943;

Розробка КБ…………Krupp;

Серійне виробництво………….ні, прототип не створено;

Розміри танка:

- Ширина корпусу…………14 м;

- Довжина корпусу………………35 м;

- Висота……………………..11 м;

- Дорожній просвіт…………..--- мм;

Броня:

- Тип броні……………….катанна, екранована;

- Лоб корпусу ………….. 200-400 мм;

- Корпус борт……………….200-300 мм;

- Корпус дно………………..200 мм;

- Корпус дах…………150 мм;

- Башта лоб…………………….400 мм;

- Корпус корма……………..200 мм;

Озброєння:

- 2х283 мм корабельних гармати SKC/34 (довжина ствола 15 415 мм, 54,47 калібрів завдовжки);

- Приціл……………---;

- Додаткове озброєння………..1х128-мм гармата KwK 44 L/55, 2х20-мм Flak 38, 2х15-мм MG 151/15;

Рухливість танка;

Двигун…………….. 8 дизельних двигунів Даймлер-Бенц МВ501, або варіант 2 дизельних суднових двигуна МАN V12Z32/44.);

Дальність ходу………. 500 км;

Максимальна швидкість……….14 км/год;

Підвіска……….не спроектована;

P.S. Landkreuzer P.1000 Ratte та Landkreuzer P. 1500 Monster

Існування проекту P1000 було тільки на папері, але це не завадило розробнику взятися за створення чергового проекту танка P1500, що має вагу в 1500 тонн. На відміну від Р100, товщина броні якого становила від 150 мм до 220 мм, броня цього експонату передбачалася від 250 до 360 мм. У танку P1500 передбачалося наявність одного 800-мм гармати, схоже на знаряддя, встановлене на залізничних платформах "Товстий Густав" та "Дора". Крім того, було заплановано оснастити танк двома додатковими 150-мм гарматами та у досить великій кількості кулеметами та зенітними гарматами. Рух здійснювався б за допомогою чотирьох двигунів, запозичених у підводних човнів MAN V12Z32/44, які в сумі мають потужність 34000 кінських сил.

Але ці моделі танків так і

не були запущені у виробництво, причиною тому стали їх значні габарити, створення яких значно ускладнило б роботу всієї машинобудівної галузі Німеччини, яка й так працювала у посиленому темпі. Щоб випускати подібні танки, були потрібні грамотні фахівці з різних областей, причому у великій кількості. До того ж, для технічного обслуговування цих машин також знадобилися б люди, кількість яких наближалася до середнього армійського підрозділу.

Ці причини виявилися досить переконливими для міністерства озброєнь Німеччини і на початку 1943 Альбертом Шпеером (Albert Speer) був виданий наказ, що вимагає зупинку всіх робіт, пов'язаних з кожним з проектів. На той час роботи над головною гарматною вежею для танка P1000 були вже закінчені. Її пізніше встановили на лінії Тронхейму у Норвегії.