“Велика тихоокеанська сміттєва пляма” (Great Pacific Garbage Patch), “Тихоокеанський сміттєворот” (Pacific Trash Vortex), “Північна тихоокеанська спіраль” (North Pacific Gyre), “Тихоокеанський сміттєвий острів”, як тільки що розростається гігантськими темпами.
Про сміттєвому острові говорять вже понад півстоліття, але ніяких дій не приймається. Тим часом наноситься непоправна шкода навколишньому середовищу, вимирають цілі види тварин. Велика ймовірність того, що настане момент, коли вже нічого не можна буде виправити. Отже, докладніше про проблему забруднення океану читайте нижче.
Забруднення почалося з того часу, коли винайшли пластик. З одного боку, незамінна річ, яка неймовірно полегшила життя людей. Полегшила доти, поки пластиковий виріб не викинуть: пластик розкладається понад сто років, і завдяки океанським течіям збивається у величезні острови. Один такий острів розміром більше американського штату Техас плаває між Каліфорнією, Гавайями та Аляською – мільйони тонн сміття. Острів швидко росте, щодня в океан з усіх материків скидається ~2.5 мільйони шматочків пластику та іншого сміття. Повільно розкладаючись, пластик завдає серйозної шкоди навколишньому середовищу. Птахи, риби (та інші жителі океану) страждають найбільше. Пластикові покидьки в Тихому океані є причиною загибелі понад мільйон морських птахів на рік, а також понад 100 тисяч особин морських ссавців. У шлунках загиблих морських птахів знаходять шприци, запальнички та зубні щітки — усі ці предмети птахи заковтують, приймаючи їх за їжу.
"Сміттєвий Острів" швидко росте приблизно з 1950-х років за рахунок особливостей Північно-Тихоокеанської системи течій, центр якої, куди і потрапляє все сміття, відносно стаціонарний. За оцінками вчених, зараз маса сміттєвого острова становить понад три з половиною мільйони тонн, а площа — понад мільйон квадратних кілометрів. "Острів" має ряд неофіційних назв: "Великий тихоокеанський сміттєвий острів" (Great Pacific Garbage Patch), "Східний сміттєвий острів" (Eastern Garbage Patch), "Тихоокеанський сміттєворот" (Pacific Trash Vortex) та ін. Російською його іноді називають також "сміттєвим айсбергом". У 2001 році маса пластику перевищувала масу зоопланктону в зоні острова у шість разів.
Ця величезна купа плавучого сміття - фактично найбільше сміттєзвалище планети - тримається на одному місці під впливом підводних течій, що мають завихрення. Смуга "супу" тягнеться від точки приблизно за 500 морських миль від узбережжя Каліфорнії через північну частину Тихого океану повз Гаваїв і ледь не досягає віддаленої Японії.
Американський океанолог Чарлз Мур - першовідкривач цієї "великої тихоокеанської сміттєвої плями", вона ж "кругообіг-смітник", вважає, що в цьому регіоні кружляють близько 100 млн тонн плавучого мотлоху. Маркус Еріксен, директор з науки Algalita Marine Research Foundation (США), заснованого Муром, сказав учора: "Спочатку люди припускали, що це острів із пластикового сміття, яким мало не можна ходити. Це уявлення неточно. За консистенцією пляма дуже схожа на суп із пластику. Воно просто безмежне – за площею, мабуть, удвічі перевищує континентальну частину США”. Історія відкриття сміттєвої плями Муром досить цікава:
14 років тому молодий плейбой та яхтсмен Чарльз Мур, син багатого хімічного магната, вирішив після сесії у Каліфорнійському університеті відпочити на Гавайських островах. Заодно Чарльз вирішив випробувати в океані свою нову яхту. Задля економії часу поплив навпростець. А через кілька днів Чарльз зрозумів, що заплив на смітник.
«Протягом тижня щоразу, коли я виходив на палубу, повз плив якийсь пластиковий мотлох, — писав Мур у своїй книзі Plastics are Forever? — Я не міг повірити своїм очам: як ми могли загадати таку величезну акваторію? По цьому смітнику мені довелося пливти день за днем, і кінця їй не було видно ... »
Плавання крізь тонни побутових відходів перевернуло життя Мура. Він продав усі свої акції та на виручені гроші заснував екологічну організацію Algalita Marine Research Foundation (AMRF), яка почала займатися дослідженням екологічного стану Тихого океану. Від його доповідей та пересторог часто відмахувалися, не приймаючи всерйоз. Напевно, подібна доля чекала б і на нинішню доповідь AMRF, але тут екологам допомогла сама природа — січневі шторми викинули на пляжі островів Кауаї та Нііхау понад 70 тонн пластикового сміття. Кажуть, син відомого французького океанографа Жака Кусто, який вирушив знімати на Гаваї новий фільм, мало не отримав серцевого нападу, побачивши ці гори сміття. Втім, пластик зіпсував не лише життя відпочиваючих, а й призвів до загибелі деяких птахів та морських черепах. З того часу прізвище Мура не сходить зі сторінок американських ЗМІ. Минулого тижня засновник AMRF застеріг: якщо споживачі не обмежать використання пластику, який не переробляється, у найближчі 10 років площа поверхні «сміттєвого супу» подвоїться і погрожуватиме не тільки Гаваям, а й усім країнам Тихоокеанського регіону.
Але загалом проблему намагаються «не помічати». Адже сміттєзвалище не схоже на звичайний острів, за своєю консистенцією воно нагадує «суп» — фрагменти пластику плавають у воді на глибині від одного до сотні метрів. Крім того, понад 70 відсотків всього пластику, що потрапляє сюди, опускається в придонні шари, так що ми навіть у точності не уявляємо собі, скільки там може накопичитися мотлоху. Оскільки пластик прозорий і залягає під поверхнею води, то з супутника «поліетиленове море» побачити не можна. Сміття можна помітити лише з носа корабля або занурившись у воду з аквалангом. Але морські судна бувають у цьому районі нечасто, адже ще з часів вітрильного флоту всі капітани кораблів прокладали маршрути осторонь цієї ділянки Тихого океану, відомої тим, що тут ніколи не буває вітру. До того ж Північно-тихоокеанський вир — це нейтральні води, і все сміття, що тут плаває, — нічийне.
Океанолог Кертіс Еббесмейєр, провідний авторитет з питань плавучого сміття, стежить за накопиченням пластику в океанах понад 15 років. Кругообіг-смітник він порівнює з живою істотою: "Вона пересувається по планеті подібно до великої тварини, спущеної з повідця". Коли ця тварина наближається до суші – а у випадку з Гавайським архіпелагом справа саме так – результати дуже драматичні. "Варто сміттєвій плямі ригнути, як цілий пляж покривається цим конфетті із пластику", - свідчить Еббесмейєр.
За словами Еріксена, маса води, що повільно циркулює, рясніє сміттям, створює небезпеку і для здоров'я людей. Сотні мільйонів крихітних пластикових гранул - сировина індустрії пластмас - щорічно губляться і поступово потрапляють у море. Вони забруднюють довкілля, діючи як своєрідні хімічні губки, що притягають рукотворні хімікати типу вуглеводнів та пестициду ДДТ. Потім цей бруд потрапляє в шлунки разом з їжею. "Те, що потрапляє в океан, виявляється в шлунках у океанських мешканців, а потім у вас на тарілці. Все дуже просто".
Основними забруднювачами океану є Китай та Індія. Тут вважається в порядку речей викидати сміття прямо в прилеглу водойму. Нижче фото, яке немає сенсу коментувати...
Тут розташований потужний Північно-Тихоокеанський субтропічний вир, утворений у точці зустрічі течії Куросіо, північних пасатних течій та міжпасатних протитечій. Північно-Тихоокеанський вир — це своєрідна пустеля у Світовому океані, куди з усіх кінців світу століттями зноситься найрізноманітніший мотлох — водорості, трупи тварин, деревина, уламки кораблів. Це справжнє мертве море. Через велику кількість гниючої маси вода в цьому районі насичена сірководнем, тому Північно-Тихоокеанський вир украй бідний життям — тут немає ні великих промислових риб, ні ссавців, ні птахів. Нікого, окрім колоній зоопланктону. Тому сюди не заходять і промислові судна, навіть військові та торгові кораблі намагаються обходити стороною це місце, де майже завжди панує високий атмосферний тиск та смердючий штиль.
