26 грудня 1994 року найбільший космічний телескоп НАСА «Хаббл» зафіксував величезне біле місто, що пливе в Космосі. Фотографії, розміщені на веб-сервері телескопа, на короткий час стали доступними користувачам Інтернету, але потім були суворо засекречені.
Ви можете легко нагуглити підґрунтя подій. Суть така — влада (чи не вона?) приховує від нас цілу галактику інопланетян. Причому подивіться фото. Знаючі люди знають, що в центрі галактик зазвичай знаходяться надмасивні чорні дірки. Може інопланетяни знищили чорну дірку і тепер використовують гравітаційні обурення для отримання енергії неймовірних масштабів?
А влада, напевно, просто бояться це розкривати, адже ми безсилі перед ними, чого народ турбувати даремно…
Небесне місто, що пливе в космосі
Олег Курбатов
Астрономія далеко зробила крок у своїх дослідженнях далеких і близьких зірок і галактик. Сотні професіоналів, мільйони любителів щоночі направляють у зоряне небо свої телескопи. Найголовніший телескоп планети – орбітальний космічний телескоп НАСА «Хаббл» – відкриває для астрономів небачені обрії далекого космосу. Але, поруч із великими відкриттями, «Хаббл» підносить і найбільші загадки.
У січні 1995 року німецький астрономічний журнал опублікував коротке повідомлення, на яке негайно відгукнулися усі наукові, релігійні та популярні видання планети. Кожен видавець звернув увагу своїх читачів на різні аспекти цього повідомлення, однак суть зводилася до одного: у Всесвіті виявлено Обитель Бога.
26 грудня 1994 року в аерокосмічному агентстві США (НАСА) зчинився великий шум. Після розшифрування серії знімків, переданих з телескопа «Хаббл», на плівках чітко виявилося велике біле місто, що пливло в космосі.
Представники НАСА не встигли вчасно відключити вільний доступ до веб-сервера телескопа, куди потрапляють усі зображення, отримані з «Хаббла», для вивчення у різних астрономічних лабораторіях. Таким чином, знімки, згодом (і досі) суворо засекречені, на кілька хвилин стали доступні користувачам всесвітньої мережі.
То що побачили астрономи на цих дивовижних фотознімках?
Спочатку це була лише маленька туманна плямка на одному з кадрів. Але коли професор університету Флориди Кен Вілсон (Ken Wilson) вирішив розглянути фото детальніше і на додаток до оптики «Хаббла» озброївся ручною лупою, він виявив, що цятка має дивну структуру, яку неможливо пояснити ні дифракцією в лінзовому наборі самого телескопа, ні перешкодами в каналі зв'язку під час передачі знімка на Землю.
Після короткої оперативної наради було вирішено перезняти вказану професором Вілсоном ділянку зоряного неба з максимальним для «Хаббла» дозволом. Величезні багатометрові лінзи космічного телескопа сфокусувалися на найдальшому куточку Всесвіту, доступному огляду телескопа. Пролунало кілька характерних клацань затвора фотоапарата, якими озвучив комп'ютерну команду фіксування зображення на телескопі жартівник-оператор. І «пляма» постала перед здивованими вченими на багатометровому екрані проекційної установки лабораторії управління «Хабблом» сяючою структурою, схожою на фантастичне місто, якесь гібрид свіфтівського «літаючого острова» Лапути та науково-фантастичних проектів міст майбутнього.
Величезна конструкція, що розкинулася в просторах Космосу на багато мільярдів кілометрів, сяяла неземним світлом. Місто, що пливе, одностайно було визнано Обителью Творця, місцем, де тільки і може розташовуватися престол Господа Бога. Представник НАСА заявив, що Місто не може бути населене у звичному значенні цього слова, найімовірніше, в ньому живуть душі померлих людей.
Втім, має право на існування й інша, не менш фантастична версія проходження космічного Міста. Справа в тому, що у пошуках позаземного розуму, саме існування якого вже кілька десятиліть навіть не ставиться під сумнів, вчені стикаються з парадоксом. Якщо припустити, що Всесвіт масово заселений безліччю цивілізацій, що стоять на різних рівнях розвитку, то серед них неминуче повинні виявитися деякі суперцивілізації, які не просто вийшли в Космос, а активно заселили величезні простори Всесвіту. І діяльність цих суперцивілізацій, у тому числі інженерна — щодо зміни природного довкілля (у даному випадку космічного простору і об'єктів, що знаходяться в зоні впливу) — повинна бути помітна на відстані багатьох мільйонів світлових років.
Однак нічого подібного до останнього часу астрономами не було помічено. І ось явний техногенний об'єкт галактичних масштабів. Не виключено, що Місто, виявлене «Хабблом» на католицьке Різдво наприкінці XX століття, виявилося саме такою шуканою інженерною спорудою невідомої та дуже могутньої позаземної цивілізації.
Розміри Міста вражають. Жоден відомий нам небесний об'єкт не може змагатися з цим велетнем. Наша Земля в цьому Місті була б просто піщинкою на курному узбіччі космічного проспекту.
Куди ж рухається і чи рухається взагалі цей гігант? Комп'ютерний аналіз серії фотографій, отриманих з «Хаббла», показав, що рух Міста загалом збігається з рухом галактик, що його оточують. Тобто щодо Землі все відбувається в рамках теорії Великого Вибуху. Галактики «розбігаються», червоне зміщення збільшується зі зростанням відстані, жодних відхилень від загального закону немає.
Однак при тривимірному моделюванні віддаленої частини Всесвіту з'ясувався приголомшливий факт: це не частина Всесвіту віддаляється від нас, а ми від неї. Чому точку відліку перенесено до Міста? Тому, що саме ця туманна цятка на фотографіях опинилась у комп'ютерній моделі «центром Всесвіту». Об'ємне рухоме зображення наочно продемонструвало, що галактики розбігаються, але саме від тієї точки Всесвіту, в якій розташоване Місто. Іншими словами, всі галактики, у тому числі й наша, вийшли колись саме з цієї точки простору, і саме навколо Міста відбувається обертання Всесвіту. А тому, перше уявлення про Місто, як обитель Бога, виявилося на рідкість вдалим і близьким до істини.
Що ж обіцяє це відкриття людству, і чому про нього не було чути майже сім років?
Наука і релігія вже давно вирішили помиритися і в міру сил та можливостей допомагають один одному розкривати таємниці та загадки навколишнього світу. І якщо наука раптом стикається з нерозв'язним феноменом, релігія майже завжди дає те, що відбувається, цілком реальне пояснення, яке поступово береться на озброєння і суворими науковими колами.
У цьому випадку сталося протилежне, наука за допомогою технічних засобів підтвердила або, принаймні, навела вагомий доказ вірності основного постулату релігії — про існування єдиного Творця, який живе у сяючому Місті на небесах.
Однак, хоч би яким очікуваним було подібне повідомлення, його наслідки практично непередбачувані. Загальна ейфорія релігійних фанатиків, обвалення матеріалістичного фундаменту сучасної науки — це може призвести до незворотних і страшних наслідків. Тому фотографії були негайно засекречені, а доступ до зображень Міста Бога отримали лише наділені особливими повноваженнями люди, які реально, а не по телевізору, керують життям окремих країн та планети загалом.
Однак секретність — не найкращий засіб досягнення цілей, і проти будь-якого замку знайдеться відмичка. Ми пропонуємо читачам один із серії знімків, переданих із «Хабб-ла», із зображенням загадкового Міста, що пливе в неосяжних глибинах нескінченного Космосу. Сьогодні нам залишається лише очікувати офіційної реакції державних структур і вищих осіб Церкви на повідомлення про виявлення астрономами того, про що багато тисячоліть людство могло лише здогадуватися.
Секретні спецслужби США поклали у свої сейфи інформацію, що має колосальне значення для всього Всесвіту. Але як можна приховувати таке приголомшливе відкриття? Чому Америка надала собі право вирішувати, що можуть знати жителі Землі, а що їм знати рано?
Відповіддю на ці питання може стати лише зняття їх із порядку денного. Або через встановлення повного домінування США планети, чи, як втратили актуальність через повного розсекречення сучасних архівних таємниць і загадок. Що ж, нам залишається чекати на час відкриття американських сейфів. Вони обитель Бога виявилася прихована від землян надійнішою, ніж у глибинах Всесвіту.
Сонячна система народилася в унікальних умовах
Американські та канадські вчені за допомогою комп'ютерного моделювання довели, що для формування Сонячної системи були необхідні унікальні умови, і вона є зовсім особливим випадком серед інших планетних систем. Результати дослідження опубліковані у журналі Science.
Більшість колишніх теоретичних моделей, що пояснюють формування Сонячної системи з протопланетного газопилового диска, будувалися на припущенні, що наша система є «середньою» в усіх відношеннях.
В останні десятиліття було відкрито близько 300 екзопланет - планет, що обертаються навколо інших зірок. Узагальнивши ці дані, астрономи з американського Північно-Західного університету (штат Іллінойс) та канадського університету Гуелф, дійшли висновку, що Сонячна система є багато в чому унікальним випадком і що для її формування потрібні особливі умови.
Сонячна система була народжена в особливих умовах, щоб стати тим спокійним місцем, яке ми бачимо. Величезна більшість інших планетних систем не відповідала в момент появи цим особливим умовам, і дуже відрізняються», - говорить провідний автор дослідження, професор астрономії Фредерік Расіо (Frederic Rasio), слова якого цитуються в прес-релізі Північно-Західного університету.
