Божий дар чи хвороба? Що таке синдром саванта, який робить людей геніями (6 фото)
Вони можуть з пам'яті відтворити точну копію картини, миттєво помножити в умі п'ятизначні числа й дослівно запам'ятати цілу книжку. Це не супергерої з фантастичних фільмів, а реальні люди, які живуть серед нас. Таких, як вони — один на мільйон, і наука офіційно визнає їхнє існування. На жаль, причина їхньої геніальності криється в хворобі, яку вчені називають синдромом саванта. 
«Вчені-дурники»
Слово «савант» має французьке походження — воно походить від «savoir», тобто «той, хто знає». Поза всяким сумнівом, люди з надздібностями існували завжди, але до початку доби Просвітництва проявляти свої таланти було смертельно небезпечно. У Середні віки із «савантами» не церемонилися й без особливих зволікань відправляли на багаття або топили в річці як чаклунів та відьом. 
«Сліпий Том» — незрячий темношкірий невольник, який у 13 років раптово став віртуозним піаністом
Тому вперше цей феномен почали досліджувати лише у другій половині XVIII століття. У 1783 році в німецькому науковому часописі «Gnothi Sauton» з'явилася стаття про такого собі Джедідаю Бакстона, здатного миттєво здійснювати в умі складні обчислення.
Серйознішу роботу провів один із батьків американської психіатрії Бенджамін Раш. Серед пацієнтів лікаря, який жив на межі XVIII та XIX століть, був Томас Фуллер — цілком пересічний чоловік, який не мав жодних здібностей до наук чи мистецтв.
Але Томас мав дуже незвичну здібність — коли його просили сказати, скільки секунд прожила людина за 70 років, 17 днів і 12 годин, він давав точну відповідь: 2 210 500 800 секунд. При цьому Фуллер ніколи не помилявся й навіть не забував ураховувати високосні роки. 
Кім Пік — найвідоміший савант сучасності. Мав здібності до мнемоніки, лічби та музики
Навіть Раш не зміг дати точної характеристики феномену й обмежився його докладним описом. Першим дослідив савантів відомий лікар Джон Ленгдон Даун, якого ми знаємо як першовідкривача синдрому, названого його ім'ям. У 1887 році Даун виступив із лекцією про так званих «вчених-дурників», з якими йому випала нагода зіткнутися кілька разів за 30 років роботи в Ерлсвудській лікарні.
Учений розповів про людей, які мають неймовірні таланти в малюванні, музиці, математиці або феноменальну пам'ять. При цьому загальний рівень інтелекту цих людей можна було охарактеризувати як низький, і поза межами свого таланту вони були практично безпорадними. Джон Даун уперше точно описал клінічну картину синдрому саванта, яку пізніше доповнювали чимало медичних світил.
Що відрізняє людей із синдромом саванта від звичайних?
Для людей із синдромом саванта характерні феноменальна пам'ять і наявність вузького профільного таланту чи особливої навички. При цьому такі люди, як правило, мають розлади аутистичного спектра або порушення в роботі центральної нервової системи. Співвідношення савантів із цими проблемами становить 1 до 1. 
Художник Стівен Вілтшир відтворює з пам'яті панорами великих міст
Синдром може бути як уродженим, так і набутим. Іноді людина починає проявляти несподіваний талант після травми голови чи серйозного стресу. Поки що науковці не можуть пояснити це явище, але припускають, що «вивільнення» певного дару — це реакція нервової системи на сильне потрясіння або навіть компенсація, яку організм «призначає» в разі втрати якихось функцій.
У 1978 році американський психолог Бернард Рімланд зібрав інформацію про 5400 дітей з аутизмом. У 531 випадку батьки повідомили про незвичні здібності своєї дитини. Статистика, отримана завдяки кропіткій праці вченого, свідчить про те, що синдром саванта вшестеро частіше трапляється у хлопчиків, ніж у дівчаток. При цьому особливих успіхів такі люди досягають лише у п'яти видах діяльності:
Музика. Саванти здатні без підготовки відтворювати композиції, почуті лише раз чи двічі, а також мають дивовижну здатність до імпровізації та швидкого навчання гри на інструментах. Цікаво, що найчастіше талант проявляється саме в грі на фортепіано;
Образотворче мистецтво. Саванти можуть з пам'яті відтворювати предмети та цілі локації з дивовижною точністю. Вони можуть мати дар у сфері малювання, живопису та навіть скульптури;
Математика. Такі люди можуть блискавично виконувати складні математичні обчислення, не маючи при цьому навіть початкових арифметичних навичок;
Просторові побудови. В окремих випадках люди із синдромом саванта майстерно створюють карти та схеми, а також безпомилково орієнтуються на місцевості;
Механічні обчислення. Уміння точно визначати відстані та розміри без найпростіших інструментів і створювати моделі з високою точністю без вимірювальних приладів.
При цьому Рімланд виявив, що музичний талант — найпоширеніший серед савантів. Найчастіше людина має один талант — випадки, коли поєднуються кілька, трапляються вкрай рідко. Бувають і виняткові здібності, наприклад, рідкісний, майже нелюдський нюх. 
Даніель Таммет знає 10 мов і блискавично виконує в умі найскладніші розрахунки
Не всі таланти людей із цим синдромом пов'язані з творчістю. Відомі й приклади того, як саванти досягали феноменальних успіхів у нейрофізіології, статистиці та навігації. Відомо про майже 100 науковців із різних країн із цією хворобою. До речі, синдром саванта не може бути перешкодою для виконання тієї чи іншої роботи — він не вважається психічним розладом.
Чи потрібно лікувати синдром саванта?
Попри те, що до довідника DSM-5 синдром не потрапив і його не визнали розладом особистості, питання про лікування савантів періодично порушувалося. У 1930 році цією проблемою зайнялися впритул — на міжнародній конференції психіатри з усього світу вирішували: лікувати симптоми чи розвивати таланти. Після численних доповідей і дебатів вирішили: однозначно робити акцент на талантах. Дефекти ЦНС з часом ставали менш вираженими, а іноді й зовсім зникали, тоді як здібності залишалися. 
Сьогодні науковці рекомендують батькам приділяти підвищену увагу здібностям дітей-савантів. Для них створюють спеціальні школи, але якщо батьки вважають, що талант, набутий із синдромом, заважатиме дитині, ніхто не забороняє його лікувати. Випадки «зцілення» добре відомі. Найвідомішим можна вважати приклад юної художниці Наді, яку відправили навчатися до звичайної школи, і з часом її дар почав згасати й урешті-решт зник.
