15 неймовірних хмарних утворень (21 фото)

Небо з прадавніх часів захоплювало людину. Хмари — це те, що в тій чи іншій формі бачив кожен із нас. Вони бувають найрізноманітніших розмірів, форм та кольорів, а їхні химерні утворення метеорологи досліджують уже століттями. Нижче пропонуємо вашій увазі добірку з 15 заворожливих і неймовірних хмарних явищ. Насолоджуйтеся!







1. Лентикулярні (лінзоподібні) хмари

Лентикулярні (лінзоподібні) хмари — це термін для позначення досить рідкісного природного явища. Вони формуються на гребенях повітряних хвиль або між двома шарами повітря. Характерною рисою таких хмар є те, що они залишаються нерухомими, хоч би яким сильним був вітер. Повітряний потік, що мчить над поверхнею землі, обтікає перешкоди, створюючи повітряні хвилі. Хмари зазвичай зависають із підвітряного боку гірських хребтов, за пасмами гір та окремими вершинами на висоті від двох до п'ятнадцяти кілометрів.





У хвильових потоках триває безперервний процес конденсації водяної пари під час досягнення висоти точки роси та її випаровування при низхідному русі повітря. Саме тому сочевицеподібні хмари не змінюють свого положення у просторі й завмирають у небі, мов приклеєні.

Поява лентикулярних хмар свідчить про наявність в атмосфері потужних горизонтальних потоків повітря, які утворюють хвилі над гірськими перешкодами, а також про високий рівень вологості. Зазвичай це пов'язано з наближенням атмосферного фронту або зі стрімким перенесенням повітряних мас із віддалених регіонів.



2. Хмари Asperatus

Починаючи з 1953 року метеорологи заговорили про новий тип хмар — Asperatus. Вони нагадують чи то бурхливе море, чи то поверхню землі: темні, химерно «зім'яті», з клубочуться «рогами». Вигляд у них лячний і зловісний. Світлини таких хмар надходять із різних куточків світу.



Судячи з кольору, ці структури містять багато вологи, — зазначає професор Пол Гардакер, виконавчий директор британського Королівського метеорологічного товариства. — Потрібно колосально багато енергії та тепла, щоб сформувалися такі хмари. Дехто пов'язував появу хмар Asperatus із можливими апокаліптичними подіями 2012 року.



3. Сріблясті (нічні, мезосферні) хмари

Сріблясті хмари — рідкісне атмосферне явище. Їх можна спостерігати в глибоких сутінках. Це найвищі хмари в атмосфері Землі: вони утворюються в мезосфері на висоті близько 85 км і помітні лише тоді, коли підсвічені сонцем з-за горизонту, тоді як нижчі шари атмосфери перебувають у тіні Землі. Вдень їх не видно. При цьому їхня оптична щільність настільки мізерна, що крізь них часто проглядають зорі.



4. Вим'яподібні або трубчасті хмари Mammatus

Трапляються рідко, переважно в тропічних широтах, і пов'язані з утворенням тропічних циклонів. Осередки зазвичай мають розмір близько пів кілометра, найчастіше чітко окреслені, але бувають і з розмитими краями. Їхній колір здебільшого сіро-блакитний, як і в основної хмари, однак під прямими сонячними променями чи від підсвічування іншими хмарами вони можуть здаватися золотавими або червонуватими. У метеорології «вим'яподібні» хмари називають Mammatus (або Mammatocumulus) — це один із різновидів купчастих (Cumulus) хмар, що мають ніздрювату структуру і зазвичай розташовані під «материнським» кластером потужних купчастих або купчасто-дощових хмар.



Зазвичай спостерігач бачить Mammatus як сірі хмари з темнішими елементами, що ніби звисають донизу. Проте коли Сонце стоїть низько над горизонтом (наприклад, під час заходу), мамматуси можуть набувати сіро-блакитного, сіро-рожевого, золотавого й навіть червонуватого відтінку. Вони завжди пов'язані із грозовими штормами, а отже, й із купчасто-дощовою хмарністю.

Водночас ці хмари можуть розташовуватися на відстані до кількох десятків кілометрів від осередку грози. Mammatus зберігаються в небі від кількох хвилин до кількох годин, поступово зникаючи разом із згасанням грозового шторму. Тривалість існування Mammatus залежить від розмірів крапель (або кристаликів льоду), що циркулюють усередині хмарного ансамблю: що більші краплі чи кристали, то більше енергії потрібно для їхнього випаровування. Мамматуси, які складаються з дрібних крапель чи кристаликів льоду, помітні в небі лише кілька хвилин і швидко зникають.



5. Хвилясті хмари



Це хмари, у виникненні яких беруть участь хвильові процеси в атмосфері, на противагу шаруватоподібним хмарам, пов'язаним із висхідним ковзанням, та купчастоподібним, зумовленим конвекцією.



6. Веселкова хмара

Так звані веселкові хмари — відносно рідкісне явище. Вони можуть забарвлюватися в усі кольори спектра й складаються з дрібних водяних крапельок практично одинакового розміру. Веселкові хмари з'являються тоді, коли Сонце займає певне положення на небі й практично повністю сховане за щільнішими хмарами. У результаті майже когерентної дифракції сонячного світла на тонких хмарах вони забарвлюються в різні кольори, оскільки промені з різною довжиною хвилі відхиляються по-різному. Через це світло різної довжини хвиль надходить до спостерігача з трохи відмінних напрямків. Часто буває так, що хмари, спочатку забарвлені у веселкові кольори, стають занадто щільними й неоднорідними, до того ж віддаляються від Сонця на значну відстань.



7. Шкваловий комір

Формується в умовах підвищеної вологості внаслідок взаємодії повітряних потоків із різною температурою.

https://youtu.be/bpVyWiMufLQ



8. Валові хмари (хмари-вали)

Утворюються зазвичай під час грози та перед холодним фронтом, що насувається. Вони мають вигляд темних хмарних смуг або виступів на зразок «полиць» під «навісом» грозових хмар. Нижні краї — рвані, іноді ніби вирують. Під ними майже завжди спостерігається шквалисте посилення вітру, а одразу за таким валом зазвичай стоїть стіна дощу. Нічого доброго від них чекати не варто. У пустелях такі вали спричиняють пилові бурі.





9. Пірокумулятивні хмари, або пірокумулюс

Буквально «вогняні хмари» — це конвективні (купчасті або купчасто-дощові) хмари, спричинені пожежею чи вулканічною активністю. Свою назву вони отримали через те, що вогонь створює висхідні конвективні потоки. Піднімаючись до рівня конденсації, вони призводять до формування хмар — спочатку купчастих, а за сприятливих умов — і купчасто-дощових. У такому разі можливі грози, і удари блискавок із цих хмар спроможні спричинити нові осередки займання. Утім, дощі, що випадають із такої хмари, нерідко стримують пожежу під нею або навіть здатні її загасити.

Пірокумулюси можна спостерігати усюди, де вирують масштабні тривалі пожежі: наприклад, у Каліфорнії, на Французькій Рив'єрі чи в південно-східній Австралії. На відміну від «звичайних» купчастих хмар, пірокумулятивні мають високий відсоток позитивних розрядів блискавок «хмара — земля».



10. Вікно в хмарах

Фотографія: Dhaluza



11. Променисті хмари

Фотографія: NASA



12. Перламутрові хмари

Це хмари, що утворюються на великих висотах (близько 20–30 км) і складаються, ймовірно, з кристаликів льоду чи переохолоджених крапель води. Вони тонкі й напівпрозорі. Спостерігають їх порівняно рідко, зазвичай на широтах 55–60°, одразу після заходу або перед сходом Сонця. Удень на тлі яскравого розсіяного світла вони стають непомітними.



13. Хмарна шапочка

Фотографія: NASA



14. Хмари з отвором, або дирокольна хмара

Ці незвичні хмари нагадують «браму до раю» — дивовижну та дивну діру в небі. Згідно з найпопулярнішою гіпотезою, отвори в хмарах виникають через падіння кристалів льоду. Ці кристали можуть утворюватися у вищих хмарних шарах або у вихлопних газах літака, що пролетів поруч. Якщо температура й вологість повітря відповідні, падаючі кристали вбирають вологу з повітря та збільшуються у розмірах. Аби це сталося, вода має бути настільки охолодженою, що для замерзання їй потрібна лише відповідна поверхня. Втрата вологи прискорює випаровування крапель води в хмарі, і они розсіюються, формуючи отвір. Важчі кристали льоду продовжують падати, утворюючи розріджені, пасмасті опади, які видно всередині та під дірою. Вода й лід у таких опадах випаровуються, так і не досягнувши землі.



15. Ранкова ґлорія