Золото покійника: що відбувається із золотими коронками під час кремації (3 фото)
Чимало людей переконані, що після смерті людини її золоті коронки дістаються родичам. Журналисты інтернет-видання Grunde провели невелике розслідування та з'ясували, що все не так просто. Виявляється, про золото, яке встановили в ротовій порожнині стоматологи, після смерті людини можна забути. Особливо це стосується випадків, коли тіло кремують. 
Встановлювати коронки люди навчилися ще в сиву давнину. Археологи знаходили на території сучасної Італії останки з коронками, датовані 700 роком до нашої ери. У ті часи це могли собі дозволити лише найзаможніші, але сьогодні коронки, зокрема й золоті, може встановити собі чи не кожен. 
Останнім часом традиція поховання у землі втрачає популярність. Кремація як дешевший та швидший спосіб набирає популярності навіть у тих країнах, де поховання через вогонь не схвалює релігія. Сьогодні спалювання тіл померлих поставлено на потік. Для цього розробляють ефективні печі та різноманітне допоміжне обладнання.
Перш ніж покійний потрапить до печі, працівники крематорію виймають із його тіла всі пристрої з батарейками, як-от кардіостимулятори. Після цього тіло кладуть у труну й спалюють у спеціальній печі. Температура там сягає 1000 градусів, тому згорають навіть кістки. Утім, деякі частини скелета не перетворюються на прах, тож їх доводиться подрібнювати.
Що відбувається з металами з тіл у крематорії
Перш ніж спалені останки потраплять до подрібнювача, з них вилучають усі неорганічні елементи. Це хірургічні штифти, спиці, імплантати, елементи зубних мостів. Тобто все, що виготовлено з металу. Це роблять як вручну, так і за допомогою сит та магнітів. Усі металеві деталі відправляють на переробку. Вони часто містять цінні титан, кобальт і паладій. Їх можна використовувати в різних галузях виробництва, окрім виготовлення нових штифтів та імплантатів. 
Металевий кульшовий суглоб після кремації тіла
Але куди ж дівається золото, запитаєте ви? Невже його не віддають родичам покійного? Проте експерти стверджують, що у праху немає золота в чистому вигляді. Річ у тім, що тіла кремують у печах за температури від 760 до 1092 градусів Цельсія. А золото, як відомо, є доволі легкоплавким металом. Воно стає рідким за температури від 870 до 1037 градусів. Під час кремації золото просто плавиться й змішується з прахом. Технологія його зворотного перетворення на чистий метал надто дорога, тож отримана цінна сировина її просто не окупає.
Єдиний спосіб забрати золоті коронки покійного — звернутися до фахівця. Вилучати золото з ротової порожнини померлого за законом мають право лише ліцензовані стоматологи. Проте зазвичай ніхто не звертається по такі послуги. На це є дві причини. По-перше, вартість такої «процедури», яку проводять із виїздом фахівця додому чи до моргу, у 5–6 разів перевищує вартість самих коронок. А по-друге, знайти стоматолога, який візьметься за таку роботу, неймовірно складно.
