Фуа-гра, устриці, коньяки, сигари — чим тішив себе Вінстон Черчилль під час війни (8 фото)

Усі ми знаємо про історичну роль того чи іншого діяча, про його вчинки й навіть особисте життя. А от про кулінарні вподобання політиків і героїв нам зазвичай відомо небагато. Яким стравам надавав перевагу Вінстон Черчилль — один із найважливіших гравців світової політичної арени середини XX століття в період, коли половина планети була охоплена Другою світовою?





Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль (Sir Winston Leonard Spencer-Churchill) — саме так звали чоловіка, чия країна одна з небагатьох вистояла в пекельній м'ясорубці найстрашнішої війни тисячоліття.

У 2002 році цього політика визнали найвидатнішим британцем в історії, і заперечити цьому не зміг ніхто. Та що ж подавали на стіл цій людині, коли вона ухвалювала доленосні для своєї країни рішення?



Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль у юності

Виявляється, Вінстон Черчилль дуже полюбляв смачно поїсти, солодко поспати й під настрій випити. Як спадковий герцог Мальборо, тобто вихідець із давньої аристократичної родини, політик ніколи не зраджував вподобанням своїх титулованих предків.

«Усе, що потрібно для життя: гаряча ванна, холодне шампанське, свіжий горошок і старий коньяк».





Тут Черчилль трохи лукавив, адже віддавав перевагу складнішим та вишуканішим стравам, аніж банальний горох під елітний алкоголь. Для прем'єр-міністра Великої Британії кожен прийом їжі був справжнім ритуалом, настільки сакральним, що за столом не було місця навіть коханій дружині. Кажуть, у глибокій старості Черчилль згадував декілька випадків за 40 років спільного життя, коли поруч під час обіду була дружина, але, за словами політика, такий досвід йому не сподобався.

Снідати голова британського уряду волів динею, після якої з'їдав омлет або звичайну яєчню з беконом. Та це була лише розминка: до основної програми ранкового прийому їжі входило смажене курча або добрий шматок відбивної. Після м'ясних страв подавали каву з вершками, яку Черчилль пив разом із тостами та джемом.



Двоє гурманів за одним столом

Поснідавши таким чином, сер Вінстон вирушав… Ні, не до робочого кабінету й не на танковий завод із полум'яною промовою. Він ішов до своєї спальні, де ще близько години поринав у міцний сон. Лише після ранкового відпочинку політик брався до невідкладних державних справ.

У проміжку між сніданком та обідом Черчилль, не нехтуючи віковими традиціями, влаштовував другий сніданок. Під час цієї трапези компанію герцогу Мальборо складали устриці, які він полюбив під час перебування у Франції. Після молюсків, залежно від настрою, міністр міг попросити савойський суп із картоплею або запеченого лосося.



Обідати Вінстон Черчилль волів ситно. Смажена оленина, фуа-гра, ростбіф із йоркширським пудингом, трюфельний соус — апетиту британського політичного лідера міг би позаздрити сам Гаргантюа. Не забував він і про сири — у пошані був швейцарський ґрюєр, а англійський стілтон служив улюбленим доповненням до трапези. З-поміж алкогольних напоїв за обідом неодмінно був присутній портвейн. Утім, іноді, коли не мав настрою, міністр відмовлявся від обіду й скромно просив принести йому банку сардин. Велику.

Такий ситний обід зовсім не означав скасування десерту. Політик вимагав порцію морозива або еклер, які запивав міцною кавою з бренді. Після обіду обов'язково йшла сигара, після чого Черчилль знову поринав у роботу.



Сучасники згадують, що видатний політик мав слабкість до гарного сервування столу й міг відмовитися від страви з лише йому зрозумілих причин. Зокрема відомий випадок, коли сер Вінстон наказав забрати назад на кухню пудинг, у якому, за його словами, «не було музики».

Вечеря починалася зі скромного м'ясного бульйону, після якого він із апетитом з'їдав солідний сендвіч із шампанським. Цікаво, але бувши відданим шанувальником м'ясних страв, Черчилль засмучувався, коли на його фермі забивали худобу.



З алкоголем у відомого політика були особливі, складні стосунки. Ходили чутки, ніби Черчилль міг пити коньяк без упину. Утім, немає жодного факту, який підтверджував би хворобливу пристрасть прем'єра до спиртного: келих коньяку й сигара просто були частиною іміджу сера Вінстона, що, на його думку, робив його ближчим до народу.

Підтвердженням цього є випадок, що стався 1947 року. Черчилль переніс операцію з видалення грижі, і лікарі заборонили йому курити. Попри те, що прем'єр дотримувався вказівок медиків, перед кожним виступом він запалював сигару, аби не розчарувати публіку.



Навіть у кареті швидкої допомоги Черчилль не розлучався зі знаменитою сигарою

Варто окремо зазначити, що попри відсутність дієт, алкоголь, куріння та повну зневагу до спорту сер Вінстон Черчилль дожив до глибокої старості, зберігши ясний розум і бадьорість. Політик помер у 91 рік, 1965 року, переживши всіх глав держав, які брали участь у війні.