Рідкісні фотографії Північної Кореї початку XX століття (18 фото)

Сучасна Північна Корея — таємнича країна, закритий від усього світу заповідник тоталітаризму. Від самого заснування цієї держави у 1948 році вона поринула в дипломатичну та економічну ізоляцію, зумовлену політикою «незалежності» Кім Ір Сена. Сьогодні світлини повсякденного життя в Північній Кореї — рідкість, яку зустрічають із щирим зацікавленням. Проте так було не завжди. У короткий період на початку XX століття — після падіння «Королівства-самітника» у 1910 році й до розділу Корейського півострова в 1945-му — Пхеньян був відкритим містом, що стрімко розвивалося. Погляньмо на столицю Північної Кореї тих часів, коли Пхеньян мав назву Хейдзьо.







Вид на Східну браму старого міста Пхеньян. Сьогодні нечисленні туристи, які відвідують місто, зупиняються біля Східної брами, що вважається національним надбанням. Уперше її звели ще у VI столітті. Нинішню браму збудували 1635 року, після того як у XVI столітті під час японського вторгнення згоріла її попередниця. Це одна з найдавніших споруд у столиці КНДР, яка нагадує, що колись Пхеньян був традиційним азійським містом, а не заповідником тоталітаризму.





Вулиця Пхеньяна. За часів японського колоніального панування населення міста перевищило 200 000 осіб. І лише після Корейської війни (1950–1953) Пхеньян перетворився на місто, яке ми знаємо сьогодні — з широкими бульварами та величними монументами.



Люди сидять на «якірних каменях» у полі неподалік Пхеньяна. Згідно з корейським фольклором, Пхеньян — це човен, який гойдається на хвилях річок Тхедонган та Потонган. Деякі джерела стверджують, що місто трималося на двох величезних каменях, аби не попливти за течією, а інші заявляють, що ці моноліти слугували щоглами «плавучого міста-острова».



Торговець на жвавій вулиці в Пхеньяні.



Листівка з японськими ієрогліфами із зображенням двох жінок біля павільйону на березі річки Тхедонган. Про ці скелі кажуть, що вони «ніби створені одним помахом гігантського меча». Скелі посідають особливе місце в столичному фольклорі. За однією з легенд, вони з'явилися завдяки бажанню юного селянина: хлопчик урятував коропа, який запропонував виконати будь-яке його прохання, і юнак попросив змінити перебіг річки Тхедонган, щоб вона більше не затоплювала господарства його рідного села.



Чоловік упіймав рибу на замерзлій річці. Суп із форелі з річки Тхедонган — типова пхеньянська страва, а підльодний лов залишається популярним корейським заняттям і досі. У Південній Кореї навіть щороку проводять фестиваль зимової риболовлі.



Чоловік на віслюку на тлі пустиря у традиційному корейському капелюсі під назвою гат.

Зазвичай їх виготовляють із кінського волосу та бамбука, а вперше вони з'явилися за часів династії Чосон. За традицією, капелюхи гат носили, щоб підкреслити свій високий статус.



Двоє хлопчаків граються перед школою.

У період окупації японці намагалися знищити корейську ідентичність: корейську мову заборонили в школах, а від громадян вимагали використовувати японські імена.



Чоловіки зібралися біля Брами Сьомої Зірки. Ця назва відсилає до сузір'я Великого Воза, що вказує на Полярну зірку, а сама брама розташована саме на півночі. На початку ХХ століття деякі частини стародавнього міста зрівняли з землею, щоб звільнити місце для трамвайних колій, проте чимало брам зберегли як історичні пам'ятки. Брама Сьомої Зірки й досі стоїть у парку Моран у Пхеньяні. Перші постріли, що ознаменували початок сухопутних битв під час війни, пролунали саме з цієї брами.



Чоловік обідає традиційною корейською стравою, що складається з невеликих порцій овочів та рису. До японської окупації півострів ділився на адміністративні провінції, які мали свої особливості в національній кухні. Сьогодні раціон у Пхеньяні складається переважно з зернових і м'яса — саме те, що потрібно, щоб пережити сувору зиму. По всій країні розміщені продовольчі склади.



Двоє чоловіків розпилюють колоду.



Селяни в полі зі своїми биками. За колоніального панування сільськогосподарський сектор Північної Кореї був спрямований на забезпечення Японії продовольством. Сьогодні країна, в якій залишилося менше ніж 25% орних земель, так само залежить від сільського господарства. Військовослужбовців навіть залучають до праці на полях. За словами одного з солдатів: «Північна Корея не може вирощувати врожай та худобу без армії… Наше головне завдання — ліквідація проблеми недоїдання».



Троє дівчаток граються на сходах будівлі.

На межі ХХ століття християнські місіонери відкрили школи для дівчат, уперше давши корейським жінкам доступ до сучасної освіти. Коли Корейський півострів у 1945 році розколовся, Північна Корея перейняла комуністичні принципи статевої рівності, зробивши особливий акцент на залученні жінок до економічного виробництва. І цей підхід зберігається в країні й донині.



Мальовничі краєвиди довкола Пхеньяна.

Понад 80% території країни вкрито горами, які відіграють чільну роль як у минулому, так і в сучасному політичному житті Північної Кореї. Вважається, що Кім Ір Сен розпочав своє протистояння з японцями з вершини гори на кордоні з Китаєм. Також стверджують, що Кім Чен Ір народився на цій самій горі. Через ізоляцію країни та нерозвинену інфраструктуру чимало з цих піків досі залишаються недослідженими.



Дівчинка з братиком на спині.



Жінка за ткацьким верстатом. Як тоді, так і тепер економіка Північної Кореї значною мірою спиралася на текстильну промисловість, яка була однією з головних експортних галузей країни. Як і чимало інших галузей індустрії, вона зазнала збитків унаслідок розділу країни: наприклад, Євросоюз запровадив квоти на ввезення текстильних товарів із Північної Кореї.



Чоловік на вулиці Пхеньяна.