Карлики та ліліпути — чим відрізняються ці маленькі люди (6 фото)

Багато хто впевнений, що ліліпути та карлики — це одне й те саме, вважаючи ці слова синонімами. Бачачи на вулиці, у магазині чи по телевізору дуже маленьких людей, ми переконані, що всі вони стали жертвами однієї й тієї ж патології. Однак різниця між ними є, і вона вельми істотна.





Ліліпути — це люди, які успадкували від батьків серйозне захворювання одного з відділів головного мозку — гіпофіза. Він відповідає за чимало функцій організму, і насамперед — за зріст людини, оскільки виробляє необхідний для цього гормон.



Весілля ліліпутів

У медицині цей збій ендокринної системи називають гіпофізарним нанізмом. Люди з цією патологією вкрай мініатюрні: їхній зріст становить 40–90 см, а вага — 10–15 кг. Наразі у світі офіційно зареєстровано близько 800 людей із цим захворюванням, але, найімовірніше, їх значно більше.

Важливою відмінною рисою ліліпутів можна вважати те, що їхні тіла пропорційні, і вони просто схожі на дорослих дітей.





Театр ліліпутів. Початок XX століття

З карликами все інакше. Їхня зовнішність — це результат цілої низки захворювань, через які зріст зупиняється ще в дитинстві. Найчастіше трапляються дистрофічні карлики: вони схожі на ліліпутів тим, що їхній гіпофіз через хворобу перестав виробляти гормон зросту в необхідній кількості.



Паспарту та Пасмюрай — карлики з шоу «Форт Буаяр»

Зазвичай у карликів обличчя дорослої людини та погано розвинене, нерідко деформоване тіло. У розумовому розвитку вони нічим не поступаються звичайним людям, а нерідко мають і чималу фізичну силу. Карликовість дуже часто супроводжується низкою тяжких хронічних захворювань, таких як ниркова недостатність, хвороби кишечника, рахіт.

У багатьох карликовість пов'язана з ахондроплазією. Людей із цим захворюванням можна впізнати за дуже великою головою та погано розвиненими кінцівками. Деякі хворі з таким діагнозом не можуть пересуватися самостійно та користуються інвалідними візками з електроприводом.



Актор Верн Тройєр (Verne Troyer) — карлик

Тепер ви знаєте, що маленькі люди з пропорційно розвиненим тілом — це ліліпути, а ті, хто має голову дорослої людини та непропорційне тіло, — карлики. Ліліпут успадковує своє захворювання разом із генами, причому його батьки не обов'язково самі є ліліпутами. Карликами ж стають унаслідок захворювань гіпофіза, що проявилися в дитячому віці.



Гіпофіз може зіграти з людиною моторошний жарт. Історія австрійця Адама Райнера, який за своє недовге життя встиг побувати і карликом, і велетнем, — чудовий тому приклад.