Історія чоловіка, якому тричі відмовила шибениця (6 фото)
Засуджений до страти через повішення вбивця тричі стояв на ешафоті, тричі зашморг затягувався на його шиї, і тричі люк під ногами так і не відкрився. Британське правосуддя здалося й зберегло йому життя. Він став знаменитістю едвардіанської доби, а згодом зник — лише пів століття по тому історики розшукали його могилу в американському штаті Вісконсин. 
Рано-вранці 23 лютого 1885 року двадцятирічного Джона Генрі Джорджа Лі зі зв'язаними руками вели коридором ексетерської в'язниці до шибениці. Його визнали винним у вбивстві Емми Кейс — літньої жінки, яка свого часу пожаліла юнака, що щойно відбув покарання за крадіжку, і взяла його на роботу. Емму знайшли у власному будинку побитою, з перерізаним горлом, а її тіло облили гасом і підпалили. 
Будинок Емми Кейс
Лі з першого дня наполягав на своїй невинуватості. Судовий процес тривав три дні, а обвинувачення ґрунтувалося на непрямих доказах: він був єдиним чоловіком у будинку; на його руці помітили поріз невідомого походження; крім того, хтось чув, як він погрожував «спалити це місце вщент». Присяжні радилися сорок п'ять хвилин і винесли обвинувальний вердикт.
Суддя запитав, чому підсудний такий спокійний. Лі відповів: «Я спокійний, бо вірю в Бога. Бог знає, що я невинуватий».
У день страти кат Джеймс Беррі перевірив механізм — усе працювало бездоганно. Лі поставили на люк, накинули зашморг і вдягли ковпак. Беррі смикнув важіль, але люк не відкрився. 
Джон Лі
Наглядачі почали стрибати на дошках, але ті просіли лише на якісь пів сантиметра й заклинили. Лі відвели вбік. Майстер підпиляв деталь, попідбивав її та перевірив усе ще раз: стулки рухалися вільно. Лі поставили на місце вдруге. Беррі смикнув важіль — і люк знову не відкрився.
Під час третьої спроби сталося те саме. Тюремний капелан устиг прочитати заупокійну молитву чотири рази. Лікар відмовився брати участь у подальших діях, і заступник шерифа наказав зупинити страту.
Міністр внутрішніх справ сер Вільям Гаркорт замінив смертний вирок довічним ув'язненням, зазначивши: «Будь-яке суспільство жахнулося б, якби людині довелося двічі пережити муки наближення смерті». 
Справжній зашморг, на якому мали стратити Джона Лі, виставлено в колекції «Злочини крізь час» у в'язниці Літтлдін
Розслідування показало: коли шибеницю кілька років тому розібрали й перенесли зі знесеної будівлі, залізний стопорний болт змістився приблизно на кілька сантиметрів. Під вагою Лі завіси притиснули болт, і його заклинило. Кат Беррі у рапорті скаржився на хлипкість конструкції з заліза та дерева: «Коли на люк стає людина такої ваги, як Лі, залізні засуви блокуються замість того, щоб спрацювати».
Лі відбув у тюрмі двадцять два роки. Вийшовши на волю у 1907-му в 42-річному віці, він вирушив у турне країною із розповіддю про своє дивовижне порятування. «Людина, яку не змогли повісити» перетворилася на знаменитість едвардіанської доби. Про нього навіть зняли німе кіно. У 1909-му він одружився з шанованою медсестрою Джессі Огастою Буллед, а за рік у них народився син.
А потім він утік.
У лютому 1911 року Лі сів у Саутгемптоні на пароплав до Америки. Разом із ним була така собі Еделін Ґіббс — жінка, яка пішла від чоловіка й записалася в судновому ролі як Джессі Лі. Кілька тижнів Лі надсилав дружині гроші, а потім написав, що більше не матиме такої змоги. Джессі на той час була вагітна другою дитиною. Невдовзі народилася донька Евелин. Мати з двома дітьми опинилася в робітничому будинку Ламбета. 
Лі та Еделін оселилися в Мілвокі. У 1914-му Еделін народила доньку — теж Евелин. У жовтні 1933-го дев'ятнадцятирічну Евелин, яка лише тиждень пропрацювала покоївкою в доктора Артура Ковака, знайшли мертвою на підлозі його ванної кімнати. Вона чистила штори й отруїлася випарами нафти. Нещасний випадок.
Деякі газети помилково повідомили про смерть самого Джона Лі, хоча той прожив ще дванадцять років.
Записи цвинтаря Forest Home свідчать: у 1937 році Лі придбав три ділянки. 19 березня 1945 року він помер у віці вісімдесяти років і був похований поряд із Евелин. «Удова» Лі, за повідомленнями, мешкала в їхньому будинку на Іст-Голт-авеню, 454. Еделін померла в 1967-му й також знайшла спочинок поруч із донькою. 
Могила диво-чоловіка на цвинтарі Форест-Гоум, Мілвокі
До кінця днів Лі наполягав на своїй невинуватості. Пізніше він стверджував, ніби його сестра Елізабет на смертному ложі зізналася у вбивстві такому собі майору Пірсону з Армії спасіння. Утім, дослідники не знайшли жодного документа, який підтверджував би існування такого майора.
Хто насправді вбив Емму Кейс, невідомо й досі. Обвинувачення проти Лі було до смішного слабким, але й його версію про «іншого чоловіка в будинку» поліція ретельно перевірила вздовж і впоперек та назвала «цілковитою вигадкою». Хтось припускає, що він покривав вагітну сестру; інші вказують на адвоката Реджинальда Темплара, який взявся захищати Лі на ранок після вбивства з підозрілою квапливістю, а згодом збожеволів і помер у молодому віці, бурмочучи щось про вбивство.
Проте все це лише здогади. Достеменно відомо одне: держава вирішила стратити людину, шибениця тричі відмовилася виконувати свою роботу, а чоловік прожив ще шістдесят років, змінив континент, змінив ім'я та спокійно помер від старості.
