«Чужий» і «Чужі» по той бік камери (40 фото)
У нас уже була добірка про знімання «Чужого». У цьому матеріалі — ще 40 фотографій зі знімальних майданчиків першого фільму та стрічки «Чужі». До них ми додали історії учасників знімального процесу: як освітлювали тісний «Ностромо» та як конструювали королеву. 
«Чужий» (1979): Скотт, Ґіґер і тісний «Ностромо»
Перш ніж узятися до знімання «Чужого», Рідлі Скотт п'ять-шість тижнів малював майбутній фільм. За загальним розкадруванням пішли детальні плани кожного знімального дня. В інтерв'ю American Cinematographer режисер згадував, що з цих малюнків утворився стос завтовшки близько десяти сантиметрів. Майстрам зі спецефектів потрібно було заздалегідь знати, що потрапить у кадр, а які пристрої вдасться сховати за його межами. 
Декорації «Ностромо» збудували з низькими стелями та замкненими відсіками. Освітлювачам доводилося ховати прилади за ґратами та вбудовувати їх у довколишній інтер'єр. Оператор Дерек Ванлінт використовував навіть авіаційні фари. Скотт сам працював із основною камерою, Ванлінт — із другою. Режисер знімав з рук і часом біг спиною вперед, ведучи акторів через коридор; оператор згадував, що кілька разів це закінчувалося падінням. 
Образ Чужого та іншопланетного середовища розробив Ганс Руді Ґіґер. Ребра, трубки та витягнуті черепи поєднувалися у нього в єдиний світ, де важко відокремити механізм від живого тіла. 
Сцена з Кейном: під лицехопом — Джон Герт. Рідлі Скотт сам працює за камерою. 
Навіть для знімальної групи деякі сцени виявилися важким видовищем. Ванлінт зізнавався, що під час перегляду матеріалу з грудоломом йому довелося вийти: він не зміг дивитися, як кров заливає Вероніку Картрайт. Причому це були кадри з камери, за якою він сам і стояв. 
«Чужі» (1986): як оживляли монстрів
Для «Чужих» Джеймс Кемерон вигадав королеву з чотирма руками та величезною головою-короною. Втілювати задум у життя взялася команда Стена Вінстона. Спочатку потрібно було перевірити, чи зможе така лялька взагалі рухатися: чорновий прототип обтягнули чорними пакетами для сміття, підвісили на крані та посадили всередину двох каскадерів, які керували руками. 
За акуратними студійними фотографіями ховалася робота у жорстких часових межах. Говард Бергер із команди Вінстона згадував, як якось вони з Ріком Лаззаріні готували лицехопів до третьої години ночі, щоб якнайшвидше відправити їх до Великої Британії. Навіщо на майданчику знадобилося стільки цих істот, майстри тоді навіть доладно не знали. 
Велика королева та мініатюри
Королеву спочатку виліпили в масштабі 1:4. Модель допомагала узгодити зовнішній вигляд істоти та створити її повнорозмірну версію. Над різними частинами працювали різні скульптори: наприклад, голову моделі, а згодом і повнорозмірну голову ліпив Шейн Махан. 
Дві дерев'яні фігурки всередині моделі показують, як мають розміститися ляльководи у повнорозмірній королеві. 
Стен Вінстон показує Джеймсу Кемерону модель королеви. Фотографія з архіву Stan Winston Studio. 
Усередині великої ляльки потрібно було залишити місце для двох людей, які керували її чотирма руками. Тому ще під час ліплення корпусу туди помістили манекени. Решту рухів забезпечували механізми та ляльководи зовні. Розмір і форма монстра залежали зокрема й від того, чи помістяться всередині люди. 
Для фінальної сутички з навантажувачем знадобилася окрема зменшена королева. Її виготовляла команда Дага Бесвіка: ногами керували за допомогою стрижнів через прорізи в підлозі мініатюрної декорації, а механізми голови та тулуба приводилися в рух тросиками. Через вузьке місце в корпусі довелося протягнути 49 тросиків. Усе це мало вільно рухатися навіть тоді, коли лялька згиналася в попереку. 
Зменшена королева для знімання з мініатюрами. 
Фотографії: 20th Century Fox, архів Stan Winston Studio; колекції AvPGalaxy та Monster Legacy.
