Навіщо друкарській машинці кулька з літерами (3 фото)

У IBM Selectric усі літери вміщалися на одній кулеподібній голівці. Вона нахилялася та поверталася, підставляючи до паперу потрібний знак. Щоби змінити шрифт, цю деталь можна було легко вийняти й встановити іншу.





Змінні друкувальні голівки Selectric. Фото: Ted Eytan, 2013; CC BY-SA 2.0.

Звичайна друкарська машинка відтворювала символи за допомогою окремих важелів з літерами. У разі швидкого або майже одночасного натискання клавіш вони могли зіштовхуватися й застрягати. Папір разом із кареткою поступово рухався вздовж рядка.

У Selectric, представленій 31 липня 1961 року, друкувальний механізм змінили. Уздовж рядка рухалася голівка, тож папір більше не доводилося постійно переміщати важкою кареткою. У ранній версії на поверхні голівки розміщувалися 88 символів.



Обкладинка фірмового буклета Selectric 1960-х років. Історичний документ із архіву IBM.

Натискання клавіші визначало необхідний нахил і поворот. Голівка обирала символ, ударяла ним крізь фарбувальну стрічку й переходила до наступної позиції. Механізм був електромеханічним: швидкість і послідовність рухів забезпечувала складна система деталей.

На вигляд голівка здається металевою, однак IBM виготовляла її з формованого пластику з хромованим покриттям. Після формування задирки зачищали за допомогою шкаралупи грецького горіха: жорсткіший абразив міг пошкодити деталь. Лише після цього наносили покриття, що підвищувало зносостійкість.

Різні шрифти та набори символів перетворилися на окремі змінні деталі. Вийняв голівку з одним накресленням, закріпив іншу — і можна працювати далі на тій самій машині. Згодом з'явилися варіанти для інших алфавітів, математичних формул і статистичних позначень.



Сторінка 1961 року з різними варіантами шрифтів для однієї машини. Історичний документ із архіву IBM.

Сама ідея змінного набору знаков існувала задолго до Selectric: Музей комп'ютерної історії нагадує про машинки Blickensderfer 1893 року. IBM зробила сферичну голівку впізнаваною рисою своєї конструкции, однак самі змінні шрифти винайшла не вона.

Лінійка змінила кілька поколінь. Пізніша модель Selectric III отримала голівку на 96 символів. Змінний друкувальний елемент залишався фірмовою деталлю машини, хоча її конструкція та можливості поступово вдосконалювалися.

У 1964 році з'явилася Magnetic Tape Selectric Typewriter — версія з магнітною стрічкою для збереження набраного тексту. Запис можна було використовувати для повторного друку та редагування. Зовні знайома друкарська машинка поступово здобувала можливості роботи із збереженим текстом.

Фото змінних голівок — Ted Eytan, CC BY-SA 2.0. Зміст фотографії не змінювався. Історичні сторінки буклетів — архів IBM.