«Кривавий спорт»: за кадром зйомок (35 фото)

17 жовтня 1986 року в Гонконгу розпочалися зйомки «Кривавого спорту». Малобюджетний бойовик із Ван Даммом, якого тоді ще мало хто знав, ледь не залишився без кінопрокату. Рятувати картину довелося вже в монтажній. До 40-річчя зйомок зібрав фотографії та спогади тих, хто створював цей фільм.





Роль для Ван Дамма

За плечима Ван Дамма вже була роль у фільмі «Не відступати і не здаватися», де він зіграв лиходія. Тепер він мав утілити головного героя. Режисером «Кривавого спорту» став Ньют Арнольд, а оператором — Девід Ворт, який пізніше зніме «Кікбоксера».









З цією роллю пов'язана історія про удар ногой біля обличчя продюсера Менахема Ґолана. За розповіддю сценариста Шелдона Леттіча, Ван Дамм перестрів його на вулиці й у такий спосіб нагадав про себе. Ґолан якраз шукав виконавця головної ролі для «Кривавого спорту» і запросив бельгійця до офісу. Сам Леттіч під час цієї зустрічі присутнім не був: історію йому розповідав зокрема Мішель Кіссі, супутник Ван Дамма.







«Куміте» звів разом людей із дуже різними кар'єрами. Боло Єн, майбутній Чонґ Лі, уже знімався з Брюсом Лі у «Виході дракона». Дональду Ґіббу дісталася роль Рея Джексона, Форесту Вітакеру — агента Роулінза, а Ліа Эйрс зіграла журналистку Дженіс. На знімальному майданчику був і Френк Дюкс. Його розповіді про таємний турнір і стали основою сценарію.







Ворт згадував, що компанія Cannon тоді працювала над стрічками за 20–30 мільйонів доларів. Їхньому гонконгському бойовику дісталося лише близько двох із половиною мільйонів, і керівництво майже не звертало на нього уваги. Натомість на місці допомагав продюсер Чарльз Ван із Salon Films: знімальна група мала досвідчених гонконгських фахівців і якісну техніку.



За камерою — Девід Ворт, оператор «Кривавого спорту» й майбутній режисер «Кікбоксера». Фотографія з його архіву.





Три камери на Куміте

Бої знімали одразу на три камери Panavision. Щоб після кожного дубля не починати тривалу перестановку світла, Ворт вмонтував освітлення просто в декорацію «Куміте». За його словами, за день вдавалося зробити понад 70 операторських установок — змінювати точки зйомки та ракурси. Якось дійшли до 93: цей особистий рекорд тримався у нього майже десять років.







Сам Ван Дамм постійно тренувався і дотримувався дієти, щоб підтримувати форму. Ворт згадував його запальний характер: молодий актор часом кричав на членів знімальної групи. Оператор пов'язував це з напруженням від тренувань та обмежень у харчуванні, але водночас дуже високо цінував його працездатність.











Знаменитий кадр із Ван Даммом над Гонконгом вимагав окремої поїздки. На вершину група піднімалася трамваєм разом із усім обладнанням. Ворт розповідав, що зняти цю сцену було непросто. Пісню для гонконгських епізодів обрали пізніше, уже під час роботи над відзнятим матеріалом.







Частину фотографій і реквізиту зберіг Ріко Россі, яким продюсер Марк ДіСалле опікувався з дитинства. Сам Ріко до Гонконгу тоді не потрапив: треба було ходити до школи. ДіСалле привіз йому сувеніри зі зйомок, а пізніше брав із собою до монтажної. Россі згадує, як учився працювати з плівкою на вільній Moviola: різав і склеивав обрізки, які знаходив серед викинутого матеріалу.







Цей меч Марк ДіСалле привіз Ріко Россі після зйомок. Россі й досі береже подарунок; тут його сфотографовано вже в наш час.



Дракон зі столу суддів «Куміте» — ще один подарунок ДіСалле, що зберігся в Россі. Сучасне фото реквізиту.



Пам'ятний колаж з автографами знімальної групи. Зберігся в колекції Ріко Россі.

Фільм, який врятували в монтажній

Першу версію «Кривавого спорту» Ґолан визнав провалом. Леттіч також визнавав, що монтаж був поганим. Виправляти картину взявся Майкл Дж. Д'юті: він заново вибудував фільм, а Ван Дамм допоміг перемонтувати поєдинки. Та навіть після переробки Ґолан збирався випустити бойовик одразу на відеокасетах. Кінотеатральний реліз підтримав французький дистриб'ютор Самюель Хадіда; згодом Cannon влаштувала пробний прокат на західному узбережжі США.











Фільм рекламували як історію справжнього переможця «Куміте». Однак у 1988 році Los Angeles Times перевірила розповіді Дюкса і не змогла підтвердити ключові твердження про секретний турнір. Достовірна біографія та сюжет бойовика тут розходяться.

В американський прокат фільм вийшов 26 лютого 1988 року. Після перших успіхів картини, згадував Леттіч, автовідповідач Ван Дамма був переповнений повідомленнями. Коли вони повернулися до нього додому, виявили, що місця для нових дзвінків уже немає.



Після показу в Del Amo Mall Ван Дамм і Френк Дюкс роздають автографи. Хлопчик, який подає їм постери, — Ріко Россі: він сам упізнав себе на цьому знімку.

Історії зі зйомок: інтерв'ю Девіда Ворта для Schlockmania та Bulletproof Action, розмова зі Шелдоном Леттічем на/Film. Фотографії — архівна галерея 2014 року, особистий архів Ріко Россі та архів Девіда Ворта через ShotOnWhat. Фотографи частини архівних знімків у публікаціях не вказані.