6 найбезглуздіших нещасних випадків, що призвели до смерті королів минулого (7 фото)

Премію Дарвіна не заведено вручати заднім числом, хоча її залюбки могли б заслужити чимало історичних постатей. Королі, царі, герцоги й імператори зазвичай гинули на полях битв, від хвороб чи внаслідок переворотів, проте деякі примудрилися піти з життя дивно і вкрай безглуздо.







Філіп III, портрет невідомого художника

Іспанський король Філіп III дуже любив порядок і дисципліну, чим, цілком імовірно, і довів країну до занепаду та майже повної втрати зовнішньополітичного впливу. Він був забобонним, обожнював розкіш і знати не хотів, що країна бідує, а борги королівської родини й держави невпинно зростають. Утім, коли все-таки дізнався, швидко знайшов винних: спершу вигнав з країни всіх морисків — працьовитих і заможних іспанців арабського походження, а згодом — усіх ромів. Заодно видав меморандум про важливість чистоти крові.

Щодо побутових звичок, Його Величність запровадив надскладний придворний етикет і пильно стежив за його дотриманням. Згідно зі встановленими ним же правилами, монарх не мав права навіть налити собі вина в келих — це мала робити спеціально призначена особа.

Як згадує у своїх мемуарах придворний маршал Бассомп'єр, якось Філіп III заснув у кріслі біля каміна (і, схоже, перед тим добряче хильнув, інакше подальше годі й пояснити). Крісло спалахнуло від випадкової іскри, і придворні кинулися шукати гранда, який мав виключне право відсунути королівське крісло. Доки шукали, відсувати вже не було що і кого.

На момент смерті Філіпу III було 43 роки.





Восьмий із королів Франції на ім'я Карл

Французький король Карл VIII з династії Валуа зійшов на престол у тринадцятирічному віці. Чемний хлопчик слухався старшу сестру Анну де Боже, яка була при ньому регенткою, і нікому не заважав. Час від часу вирушав із кимось воювати, дотримуючись тогочасних звичаїв. Але помер зовсім не через це.

Уже майже в тридцять років Карл чи то з неуважності, чи то через короткозорість не помітив низького одвірка, з розгону врізався в нього лобом, впав у кому і віддав Богові душу.

Тобто, щоб ви розуміли: довкола люди масово вимирали від чуми — як-от вірний слуга Карла герцог Монпансьє, — а він просто йшов і врізався в одвірок.



Джордж Вашингтон, перший президент США

Не король, звісно, але теж видатний правитель. Перший президент США Джордж Вашингтон у свої 67 років був міцним і квітучим чоловіком. Але його спіткала халепа: потрапив під дощ зі снігом, перевдягатися в сухий одяг не став і зрештою застудився. Непокоячись за здоров'я президента, близькі кликали лікаря за лікарем. Кожен ескулап негайно пускав президентові трохи крові — у ті часи кровопускання вважали мало не панацеєю. На черговому лікареві кров у президенті закінчилася, і він помер.

А дали б Вашингтону просто спокійно відлежатися — перехворів би та й знову сів за державні справи.



Грецький король Александр I із дружиною

Грецький король Александр I мав, як і чимало європейських монархів, німецьке походження. Тож не дивно, що під час Першої світової війни він дотримувався пронімецьких поглядів. Зрештою, це нікого не обходило: реальної влади король у Греції не мав.

Можливо, на знак протесту Александр одружився з Аспасією Манос, донькою звичайного полковника. Весілля спричинило гучний скандал, але з часом греки змирилися.

А через рік після одруження 27-річний король-красень прогулювався зі своєю вівчаркою в палацовому саду. На собаку накинулася одна з тутешніх макак. Зчинилася бійка. Король кинувся розбороняти тварин, і макака прокусила йому ногу.

Оскільки зуби макаки виявилися далеко не стерильними, а рану до пуття не обробили, Александр зрештою помер від сепсису. Напрочуд безглуздо те, що його могли врятувати банальною ампутацією ураженої ноги. Але жоден грецький лікар не наважився ввійти в історію як людина, що відчикрижила ногу королю. Тож в історію як жертва укусу ручної макаки ввійшов сам монарх.



Фрідріх Барбаросса став легендарним королем

Легендарний німецький король та імператор Священної Римської імперії Фрідріх Барбаросса помер раптово і в зеніті своєї слави.

У свої майже 70, вирушаючи в Хрестовий похід, Барбаросса залишався кремезним чоловіком, який цілком відповідав образу бездоганного лицаря: приємний співрозмовник, непохитний політик, щедрий переможець. За його плечима стояла чи не наймогутніша армія тогочасної Європи.

Шляхом із Візантії до Палестини на військо імператора напала мусульманська кіннота й добряче його пошарпала. Барбароссу це лише розпалило, і він рушив уперед із ще більшим завзяттям.

Шлях його війську перегородила бурхлива гірська річка. Наближені пропонували обійти небезпечну ділянку й знайти брід або міст, проте Барбаросса наполягав, що річку треба форсувати негайно, верхи на конях.

Після запеклої суперечки він вирішив показати власний приклад і просто в обладунках, сидячи на бойовому коні (певно, також захищеному бронею), кинувся у воду. Бурхлива течія поглинула його за лічені секунди.



Добрий та веселий король Арагону

Король Арагону Мартін Гуманний, вочевидь, був великим життєлюбом і реготуном. Хоча прямих історичних доказів немає, вважається, що монарх помер від сміху й ненажерливості. Коли блазень розповів йому, що бачив у винограднику оленя, підвішеного за хвоста, мов злодюжка, Мартін не втримався і зайшовся реготом. На біду, він саме з'їв цілого гусака (а це чимала птиця навіть обскубана й запечена). Шлунок короля не витримав випробування водночас гусаком і нестримним сміхом та просто луснув. Так і закінчилися дні гуманного монарха.