Сенсей-засранець Ідзава Масана та його «війна екскрементів» (6 фото)
Сьогодні природа як ніколи потребує допомоги кожного з нас, і будь-хто може зробити свій посильний внесок. Японець Ідзава Масана, наприклад, уже 45 років випорожнюється виключно надворі, порушуючи закони своєї країни, але свято шануючи закони природи. До своєї справи чоловік ставиться вкрай серйозно і навіть готовий розпочати «війну екскрементів», якщо йому заборонять ходити до вітру на свіжому повітрі. 
Ідзава Масана — один із небагатьох японців, для яких здоров'я нашої планети дорожче за власний комфорт і безпеку. Екоактивіст принципово справляє потребу в парках та скверах рідної префектури Ібаракі й так повертає отримані від природи блага назад.
При цьому Ідзава не просто ходить до туалету в кущах та на газонах — через деякий час він повертається на місце дефекації з фотокамерою. Він хоче переконатися, що все йде за планом і його купка вкрилася пліснявою, грибами та личинками комах. Це видовище тішить Масану, адже свідчить про те, що природа з вдячністю прийняла його щедрий дар. 
У руці в Ідзави гриб, а не те, що ви подумали
На жорсткому диску комп'ютера екофілософа знімки його добрих справ зберігаються в окремих папках, наче сімейні фото, й Ідзава з гордістю показує їх журналістам. Також чоловік полюбляє розповідати про свій «шлях самурая, що випорожнюється», — він пишається тим, що за 45 років сходив до туалету лише 14 разів.
До своєї філософії Ідзава Масана прийшов у 1974 році. Тоді ще молодого й допитливого японця зацікавили екологічні акції, які проводилися в його районі через роботу сміттєпереробної станції. Це підприємство забруднювало околиці та поширювало огидний сморід на сотні метрів довкола.
Приблизно в цей самий час Ідзава прочитав книжку «Кольоровий путівник природою: гриби», з якої дізнався, що найкращий природний спосіб утилізації біологічних відходів — це їхня переробка пліснявою. Мікроскопічні гриби діють повільно, але неймовірно ефективно, розщеплюючи все: від фекалій до трупів. 
Фото, люб'язно надане журналістам Ідзавою
Екологічні проблеми рідного району та нова інформація з царини біології справили сильне враження на 24-річного хлопця, і він вирішив стати другом природи. Відтоді Масана не залежить від переробних станцій, адже спілкується з природою «на ти».
Активіст підрахував, що за час свого екологічного подвижництва він сходив «по-великому» в парках, скверах, лісах і просто на клумбах понад 15 тисяч разів. Ті 14 прикрих випадків у його багаторічній практиці — це побічні наслідки урбанізації. Коли потреба притискає Ідзаву в метро, літаку чи торговому центрі, він змушений змиритися й відступити від своїх правил.
Ідзава Масана — не просто друг природи, а ще й учений. Він пише трактат про культуру дефекації, в якому доступно й переконливо доводить переваги свого підходу. Крім того, японець називає себе «наставником із удобрювання» та засновником філософського напряму (糞土師, фундосі). 
У 2017 році один із журналістів поставив сенсею провокаційне запитання: що буде, якщо його ідеї підуть у маси й мільйони японців почнуть випорожнюватися не там, де належить, а там, де підказує щире серце? На це мудрець відповів просто:
Мене часто про це запитують, і я порахував: навіть якщо повертатися на одне й те саме місце раз на рік і випорожнюватися раз на день, то одній людині знадобиться 100 кв. м. Для всіх японців — 1 200 000 га. Площа лісів Японії становить близько 25 мільйонів га, тобто у 20 разів більше. Навіть якщо відкинути високі гори та інші непридатні для дефекації місця — простору все одно вистачить із надлишком.
Таким чином Ідзава, спираючись на цифри та факти, одразу знівелював провокацію представника преси, який очікував на тривалу й безплідну дискусію. У розмові екофілософ торкнувся й питань безпеки. Як з'ясувалося, на адепта фундосі можуть чатувати небезпеки, зокрема смертельні:
Мене жалив чорний шершень, чіплялися п'явки. Якось мавпи жбурляли в мене камінням, а одного разу до мене підходив дикий кабан. Бував і на волосину від смерті — траплялися східний щитомордник, ямкоголова гадюка, бурий ведмідь… І люди, звісно ж. 
Про способи особистої гігієни в польових умовах Ідзава знає геть усе
Перехожі також можуть завадити медитації під кущем, утім Майстра, який не боїться щитомордників та ведмедів, такі дрібниці анітрохи не хвилюють:
Тому, кого заскочили, соромно, але й тому, хто побачив, теж ніяково. Якщо йдуть люди, то ще до того, як вони наблизяться, я вітаюся: «Гей, добрий день!». Вони думають: «Якщо він весело вітається під час такого процесу, то він — небезпечний тип!», і йдуть геть. Це справжня психологічна війна, і перемагає в ній той, хто сильніший духом і на чиєму боці правда.
Мав Ідзава й клопіт із правоохоронцями. Його кілька разів затримували поліцейські патрулі, але чоловікові вдавалося відбутися символічними штрафами та виховними бесідами. Проте Масана розуміє, що рано чи пізно може статися й серйозний конфлікт із законом. Філософ готовий до цього й стверджує, що навіть у суді та тюремній камері робитиме все, аби не зрадити власних переконань.
Закон забороняє випорожнюватися, мочитися, харкати й плюватися там, де бувають люди, — у парках, на дорогах. Якщо мене заарештують, я розпочну в суді «війну екскрементів». Перестану ходити до вбиральні, триматиму все в собі. Я маю намір продовжувати це стільки, скільки зможу витримати.
Цього року Ідзаві виповнюється 70 років, проте він сповнений сил та оптимізму. Життя завдавало йому болючих ударів, але він не зі слабкодухих і стійко їх переносить. У 2013 році від нього пішла дружина, яка не поділяла ідей чоловіка. Масана навчився отримувати задоволення від самотності й присвячує вільний час, якого в нього як у пенсіонера чимало, улюбленому хобі. 
Головним захопленням Ідзави завжди була фотографія. У вихідні, якщо погода сприяє, засновник філософії фундосі бере камеру та їде за місто до знайомого фермера. Там він фотографує гриби, які виросли на купах кінського гною, і радіє кожному вдалому кадру немов дитина. Знімками Масана охоче ділиться з усіма охочими, а також регулярно публікує їх у соцмережах та на профільних форумах.
А от земляка Ідзави, фотографа Накамуру, надихають діаметрально протилежні сюжети. Чоловік подорожує Японією та фотографує громадські вбиральні з незвичною архітектурою й інтер'єром.
