9 найжорстокіших психологічних експериментів в історії (10 фото)

Що буде, якщо пів життя переконувати хлопчика, що він дівчинка? А якщо катувати людину електричним струмом або змусити піддослідного відтяти голову живому щурові? Ми зібрали дев'ять найжорстокіших і найбезглуздіших психологічних експериментів в історії.







1. Виховання хлопчика як дівчинки (1965-2004)

Унаслідок невдалої операції 8-місячний Брюс Реймер втратив статевий член. Психолог Джон Мані з Університету Джонса Гопкінса в Балтиморі (США) порадив батькам змиритися й виховувати хлопчика як дівчинку. Так Брюс став Брендою, а Джон Мані почав із цікавістю спостерігати за тим, що відбувається. Усе складалося відносно успішно, поки батьки не розповіли хлопчику-дівчинці правду. Життя Брюса було скалічене, він тричі намагався вкоротити собі віку. Намагаючись усе ж повернутися до нормального життя, він змінив ім'я та навіть одружився. Однак усе закінчилося трагічно: після розлучення з дружиною він звів рахунки з життям. Йому було 38 років.





2. «Джерело розпачу» (1960)

Доктор Гаррі Гарлоу експериментував, на щастя, лише на мавпах. Він відбирав маля від матері та цілий рік тримав його в ізоляції. Після того як малюк повертався до матері, у нього виявляли серйозні психічні розлади. Втім, очевидного висновку — позбавлення материнської ласки призводить до проблем — можна було б дійти й менш жорстоким шляхом.



3. Експеримент Мілґрема (1974)

У дослідженні брали участь експериментатор, піддослідний та актор, який грав роль іншого піддослідного. Перед початком експерименту «вчителю» пояснювали, що головна мета досліду — знайти нові методи запам'ятовування інформації. Простий експеримент на пам'ять перетворювався на тортури: за кожну неправильну відповідь актор-піддослідний отримував удар струмом. Насправді жодних ударів струмом не було, але після кожної помилки напруга «зростала» на 15 вольт. Якщо «вчитель» відмовлявся, експериментатор наполягав, пояснюючи, наскільки це важливо для науки. Результати виявилися жахливими: 65% «вчителів» доходили до позначки 450 вольт. Так Мілґрему вдалося довести, що людина під впливом авторитету здатна на вчинок, абсолютно немислимий для неї у звичайному житті.



4. Набута безпорадність (1966)

Психологи Марк Селігман і Стів Маєр розділили собак на три групи. З першою нічого не відбувалося, собак із другої групи били струмом, але удари можна було припинити, натиснувши на важіль, а третій пощастило найменше. Їх теж били струмом, однак уникнути цього було неможливо. За деякий час клітки третьої групи відчинили, але жоден із собак навіть не намагався натиснути на важіль: вони сприймали страждання як щось неминуче.



5. «Жахливий експеримент» (1939)

Венделл Джонсон із Університету Айови (США) зі своєю аспіранткою Мері Тюдор у 1939 році розділили 22 дітей-сиріт із Девенпорта на дві групи. Одним казали, що їхня мова бездоганна, іншим — що вони страшенно заїкаються. Насправді всі діти розмовляли нормально. У результаті у більшості дітей із другої групи развинулося заїкання, яке залишилося на все життя.



6. Малюк Альберт (1920)

Протягом двох місяців 9-місячному Альберту показували ручного білого щура, вату, маску Санта-Клауса з бородою, білого кролика тощо. Але потім доктор психології Джон Вотсон за спиною дитини почав бити залізним молотом по металевій пластині щоразу, коли хлопчик торкався щура. У результаті Альберт почав боятися не лише білого щура, а й вати, Санта-Клауса та білого кролика. Фобія закріпилася у нього на все життя.



7. Експерименти Лендіса (1924)

Карні Лендіс із Університету Міннесоти в 1924 році досліджував міміку людини. Лендіс показував своїм студентам те, що могло викликати сильні емоції: змушував молодих людей нюхати аміак, слухати джаз, дивитися порнографічні фільми та засовувати руки у відра з жабами — і фіксував міміку.

Потім Лендіс наказав студентам відтяти голову щурові. Більшість із них погодилися. Жодних закономірностей у міміці знайти не вдалося, зате Лендіс зробив слушний висновок: у групі під впливом авторитету людина здатна на багато що.



8. Дослідження впливу наркотиків на організм (1969)

Групу мавп навчили самостійно вводити собі різні наркотики. Мавпи, які вживали кокаїн, почали страждати від конвульсій і галюцинацій — бідні тварини виривали собі фаланги пальців. Ті, що вживали амфетамін, видирали з себе всю шерсть, а тварини, які зазнавали одночасної дії кокаїну та морфіну, помирали протягом двох тижнів після початку прийому.



9. Стенфордський тюремний експеримент (1971)

Психолог Філіп Зімбардо створив дуже реалістичну імітацію в'язниці в підвалі факультету психології, а студентів-добровольців (їх було 24) розділив на «в'язнів» та «наглядачів».

Спочатку студенти розгубилися, але другий день експерименту все розставив по місцях: повстання «в'язнів» було жорстоко придушене «наглядачами».

Поступово система контролю настільки посилилася, що «в'язнів» не залишали наодинці навіть у туалеті. Коли «в'язням» ставили запитання, як їх звати, чимало з них називали свій номер. Вони настільки вжилися у свої ролі, що почали почуватися бранцями справжньої тюрми, а студенти, яким дісталася роль «наглядачів», відчули справжні садистські емоції щодо людей, які ще кілька днів тому були їхніми добрими друзями.

Експеримент було заплановано на два тижні, але його припинили достроково з етичних міркувань.