Вищий пілотаж для терористів: Як пілот Урі Бар-Лев урятував «Боїнг» і перехитрив британців (14 фото)

Урі Бар-Лев — пілот, який зірвав викрадення літака просто в повітрі. Його історію називають першою успішною відсіччю нападникам на борту після десятків захоплень по всьому світу. 6 вересня 1970 року він пілотував «Боїнг-707» компанії «Ель-Аль» (національного авіаперевізника Ізраїлю) з Амстердама до Нью-Йорка. На борту перебували 138 пасажирів і 10 членів екіпажу. Серед них сиділи двоє бойовиків із пістолетом і гранатами. Правила вимагали поступитися терористам. Проте Бар-Лев порушив їх одне за одним: посадив охоронця в кабіну, кинув лайнер у піке та приземлився в Лондоні вперекір наказу. За це його ледь не звільнили. Ось уся ця історія — від підозрілих паспортів в Амстердамі до дзвінка прем'єр-міністру та скандалу навколо Лейлы Халед через 50 років.





Чотири паспорти, яким пілот не повірив

Рейс 219 вилетів із Тель-Авіва і прямував до Нью-Йорка з проміжною зупинкою в Амстердамі. У нідерландському аеропорту Схіпхол за штурвал сів капітан Урі Бар-Лев. Перед вильотом охоронець доповів йому про чотирьох підозрілих пасажирів. Усі вони купили квитки в останній момент. Двоє пред'явили сенегальські паспорти з номерами поспіль, двоє — гондураські.



«Боїнг-707» авіакомпанії «Ель-Аль». Після викрадення 1968 року на її рейсах літали озброєні охоронці

Бар-Лев наказав зняти з рейсу обох «сенегальців» і перевірити решту. Охоронець сперечався: у «сенегальців» квитки першого класу, компанія втрачає гроші. Капітан нагадав, хто командує рейсом. За пів години охоронець доповів, що до «гондурасців» питань немає. Тож вони піднялися на борт. А «сенегальці» пересіли на рейс 93 американської авіакомпанії «Пан Амерікан» і захопили той «Боїнг-747».

До 1970 року викрадення літаків перетворилися на справжню епідемію. Так, у 1968 році бойовики захопили лайнер «Ель-Аль» на рейсі з Рима та посадили його в Алжирі. Заручники провели в полоні близько місяця. Врешті-решт Ізраїль звільнив 24 ув'язнених. Після цього на рейсах «Ель-Аль» з'явилися озброєні охоронці та посилені двері кабіни. Міжнародні ж правила тим часом вимагали від пілотів поступатися нападникам.

Охоронець у кабіні

Утім, Бар-Лев на цьому не заспокоївся. Він вирішив узяти до себе в кабіну одного з двох озброєних агентів Служби загальної безпеки «Шабак» — Авіху Коля. Інструкція зобов'язувала охоронця сидіти в салоні як звичайний пасажир. Спочатку Коль відмовився, але командир пообіцяв особисто владнати це питання з керівництвом. Його логіка була простою: у порожньому салоні першого класу озброєний охоронець стає надто легкою мішенню для удару в спину.





Капітан Урі Бар-Лев. Колишній військовий льотчик прийшов в «Ель-Аль» після Синайської кампанії 1956 року

На висоті близько 8800 метрів у кабіні спалахнула лампа тривоги. Другий пілот вважав сигнал хибним, але Бар-Лев одразу заперечив: це захоплення. За кілька секунд у двері оскаженіло зашурмували. Бортпровідниця в паніці кричала, що ззовні стоять чоловік із пістолетом і жінка з двома гранатами, і вони вимагають відчинити. Бортінженер зазирнув у вічко й побачив, як злочинець приставив пістолет до скроні стюардеси.

Чоловіком виявився Патрік Аргуельйо — американець нікарагуанського походження та прибічник сандіністів. Жінкою — Лейла Халед, палестинка з Хайфи. Обоє належали до Народного фронту визволення Палестини (НФВП) і летіли під виглядом подружжя. Для Халед це був уже другий угон: 29 серпня 1969 року вона захопила літак TWA, що прямував із Рима до Тель-Авіва.



Лейла Халед. На вересень 1970 року палестинці було 26 років, а рейс 219 став для неї другим захопленням

Загроза виявилася реальною: Халед висмикнула чеки з обох гранат. Найменша помилка перетворила б літак на вогняну кулю над узбережжям Британії. Відчинити двері означало віддати лайнер бойовикам, адже, за словами Бар-Лева, їхньою метою була Сирія. Не відчинити — означало ризикнути життям стюардеси.

Залізний характер

Першим на бойовиків кинувся неозброєний старший стюард Шломо Відер. Аргуельйо двічі вистрілив у нього, і Відер упав, діставши тяжкі поранення.

Другий пілот нагадав Бар-Леву правила Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA): командир відповідає за життя пасажирів і не має права ризикувати. По суті, це була порада відчинити двері. Але Бар-Лев відмовився. Пізніше він згадував, що відповів так:

«Нас не захоплять! Нас не відвезуть до Сирії!»



Старший стюард Шломо Відер. Він вижив, хоч і дістав тяжкі поранення

Бар-Лев миттєво вигадав, що робитиме, хоча навчився цього маневру заздалегідь — на курсах у Сіетлі. Коли «Ель-Аль» отримувала перші «Боїнги-707», пілотів відправили на навчання до штаб-квартири Boeing. Бар-Лев пройшов курс достроково й прямо запитав інструктора, на що насправді здатна ця машина. Той, ветеран Корейської війни, показав йому кілька прийомів, але попередив лише про одне: не виходити за межу мінус 2 G. Це негативне перевантаження, за якого тіло буквально тягне вгору.

Вільне падіння замість переговорів

Бар-Лев наказав Колю триматися міцніше: щойно літак піде вниз, треба вискочити з кабіни. Відтак вийшов на зв'язок із лондонським диспетчером, передав сигнал лиха «Мейдей» і попросив звільнити повітряний простір. Починався екстремальний маневр. Пілоти інших бортів вирішили, що ізраїльтянин збожеволів.

Капітан спрямував лайнер носом донизу. За першу хвилину літак утратив близько 3 000 метрів. Уся подія тривала дві з половиною хвилини. Бар-Лев, який вивчав фізику, порівнював негативне перевантаження з ліфтом: підлога вислизає з-під ніг, і все незакріплене зависає в повітрі. Пасажири сиділи пристебнутими, тому їм нічого не загрожувало. А от бойовики стояли в проході.



Салон «Боїнга-707». Пасажирів у піке втримали ремені, а бойовики залишилися без опори

Унаслідок різкого маневру Аргуельйо та Халед не втрималися на ногах. Халед знепритомніла, гранати не вибухнули. Щойно лайнер вирівнявся, Коль вискочив із кабіни й застрелив Аргуельйо. За деякими свідченнями, перед цим один із пасажирів оглушив терориста ударом пляшки по голові. Потім пасажири зв'язали Халед власними краватками. Хоча джерела розходяться щодо точної послідовності подій, підсумок один: захоплення було зірвано.



Урі Бар-Лев у 1970 році. Капітану тоді було 39 років

Бар-Лев не відчував страху. За його словами, мозок не здатний одночасно боятися й працювати. Тим часом Відер стікав кров'ю, і кожна хвилина могла стати для нього останньою.

Двоє агентів, яких не знайшли в Лондоні

Із Тель-Авіва надійшов наказ повертатися додому, але Бар-Лев його проігнорував. Відер лежав смертельно блідий, хоч зовні крові майже не було видно. Капітан одразу зрозумів: кровотеча внутрішня. Єдиним медиком на борту виявився стоматолог, який запевняв, що поранений витримає переліт до Ізраїлю. Бар-Лев із цим не погодився. Адже до Тель-Авіва залишалося понад чотири години лету, а до Лондона — лише близько 20 хвилин. Відер прошепотів: «Урі, що зі мною буде?» Капітан спокійно відповів: «Заспокойся. Везу тебе до лондонської лікарні».



Кабіна «Боїнга-707». У такій кабіні капітан вирішив сісти в Лондоні вперекір наказу з Ізраїлю

Посадка приховувала ризик для охоронців: вони застосували зброю на борту іноземного літака, і британська влада цілком могла висунути їм звинувачення у вбивстві. Подібний прецедент уже був: у лютому 1969 року в Цюриху швейцарська влада заарештувала й судила ізраїльського агента Мордехая Рахаміма за вбивство терориста. На щастя, тоді суд його виправдав.

Підлітаючи до Хітроу, Бар-Лев почув в ефірі інший лайнер «Ель-Аль»: той готувався вилетіти до Тель-Авіва. Капітан перейшов на закриту частоту й швидко івритом пояснив його пілоту, що сталося, та попросив зачекати зі злетом. План був такий: Бар-Лев вирулить до сусіднього літака, відчинить технічний люк між колесами, а колега відчинить свій. Так і сталося. Навколо мчали пожежники й поліція, тож ніхто й не помітив, як охоронці перестрибнули з одного лайнера в інший. Другий літак одразу ж полетів до Ізраїлю.



Лайнер Бар-Лева в Хітроу. Поки довкола літака зчинився гармидер, охоронці вже пересіли на інший борт

На борт піднялися співробітники британських спецслужб і рятувальники. Відера терміново доправили до лікарні. Як пізніше зізнавалися лікарі, якби він запізнився бодай на п'ять хвилин, то не вижив би. Аргуельйо помер дорогою до лікарні. Невдовзі влада заарештувала Халед, а Бар-Лева та решту екіпажу забрали на допит. При цьому британці марно шукали охоронців, так і не збагнувши, куди ті зникли.

Герой, якого хотіли звільнити

В Ізраїлі Бар-Лева зустріли як справжнього героя. Сама Ґольда Меїр надіслала йому вітальну телеграму від імені уряду. Утім, уже наступного ранку йому зателефонував очільник «Ель-Аль» Мордехай Бен-Арі: «Шабак» вимагає звільнити пілота за порушення інструкцій.



Урі Бар-Лев і стюардеса Джанет Дарміджан на пресконференції після повернення до Ізраїлю

Бар-Леву запропонували звільнитися за власним бажанням. Йому пообіцяли: через два роки він зможе повернутися й заново скласти всі іспити. Проте капітан навідріз відмовився. За іншими даними, відставки вимагали й близько 40% пілотів компанії. Тоді він зателефонував Ґольді Меїр. У ті часи до прем'єр-міністра ще можна було додзвонитися напряму. Бар-Лев переказав чітке повідомлення: якщо протягом тижня його версію подій не вислухають, він розповість усе журналістам.

Уже за два дні уряд створив спеціальну комісію. До неї увійшли міністри Моше Даян, Ігаль Алон та Йосеф Бург, а також очільник «Шабаку» Йосеф Хармелін. У результаті комісія повністю виправдала пілота. Йому порадили на два тижні поїхати у відпустку, і Бар-Лев полетів до Лас-Вегаса. Під час виїзду з готелю з'ясувалося, що всі рахунки оплатили Меєр Ланскі та його друзі. До речі, Ланскі народився в Гродно й вважався одним із головних фінансистів американської мафії.



Меєр Ланскі. У 1970 році він виїхав до Ізраїлю, утікаючи від звинувачень у ухиленні від сплати податків

Через два роки саме Бар-Лев пілотував літак, яким Ланскі повертався до США. Ізраїль відмовив ґанґстеру в громадянстві, тому в листопаді 1972 року влада депортувала його з країни. Одразу після прибуття до Маямі поліція заарештувала Ланскі.

Утім, скандал усе ж позначився на кар'єрі пілота. За словами Бар-Лева, після цієї історії його кар'єрне зростання зупинилося.

Лейла Халед: від Хітроу до Сан-Франциско

Халед передали британській владі. Менш ніж за місяць її звільнили в обмін на заручників, яких бойовики утримували в Йорданії. Таких заручників було близько 310. Один із лайнерів, британський BOAC, бойовики захопили 9 вересня, щоб змусити Лондон відпустити Халед. 12 вересня захоплені літаки підірвали на покинутому аеродромі Доусонс-Філд.



Лейла Халед у пізні роки. До 2020 року вона засідала в Палестинській національній раді

З Бар-Левом вона зустрілася знову лише заочно. У вересні 2020 року Держауніверситет Сан-Франциско (San Francisco State University) запросив Халед на онлайн-зустріч 23 вересня. Бар-Лев, якому виповнилося 89 років, публічно виступив проти. Zoom відмовився проводити зустріч, Facebook теж. YouTube перервав трансляцію приблизно через 22 хвилини. Увечері Бар-Лев виступив із записаним відео на акції вшанування пам'яті жертв терору. Її провела єврейська студентська організація «Гіллель».

За словами Бар-Лева, у 2014 році його з колегами по екіпажу таємно привезли до Вашингтона. Він дав свідчення у Міністерстві юстиції США: Халед не можна пускати до країни, оскільки через неї загинув американський громадянин Аргуельйо. Міністерство юстиції на запит газети Forward не відповіло.

Що залишилося після

Бар-Лев народився в 1931 році. Він виріс у мошаві Авіхаїль (ізраїльській сільській громаді) поблизу Нетанії та разом із дружиною Йоною виховав п'ятьох дітей. Він написав мемуари «Нас не захоплять» (We Will Not Be Hijacked). Книга вийшла англійською мовою в перекладі Анастасії Торрес-Гіль у видавництві Braughler Books.



Книга Урі Бар-Лева «Нас не захоплять»: мемуари пілота, який зірвав захоплення літака

За словами Бар-Лева, через три місяці після інциденту міністр транспорту Шимон Перес змінив ізраїльський закон. Командир отримав право вирішувати на місці, як діяти в разі захоплення, а держава пообіцяла юридичну допомогу тим, хто намагається зірвати викрадення судна. Після терактів 11 вересня 2001 року до Ізраїлю приїхали 42 фахівці з безпеки зі світових авіакомпаній, аби почути його історію.



Урі Бар-Лев. Він виріс у мошаві Авіхаїль поблизу Нетанії, де його родина оселилася у 1930-х роках

Кілька хвилин вільного падіння вирішили долю всіх, хто летів рейсом 219. Бар-Лев порушив інструкції. А через роки правила визнали за пілотом право чинити опір викрадачам.

Як ви вважаєте, чи можна порушити інструкцію заради чужих життів? Пишіть у коментарях!